27 серпня перенесення мощей прп. Феодосія, ігумена Печерського.
Преподобний Феодосій, ігумен Києво-Печерський
Преподобний Феодосій Печерський. Народився у місті Василькові під Києвом близько 1036 року, але згодом його батьки переїхали до Курська, де й пройшло дитинство майбутнього преподобного. Коли йому було тринадцять років, помер батько. Як розповідає житіє святого, написане Нестором літописцем (див. «Патерик Печерський»), Феодосій в дитинстві дуже багато читав, ходив до церкви, проте, не носив дорогого одягу, прикрас, віддавав перевагу товариству бідних людей ніж свого рівня. По смерті батька він спробував втекти з дому разом з прочанами, які прямували до Єрусалиму, проте, мати наздогнала його та побивши повернула додому. Давши їй обіцянку більше не втікати, він часто ходить до церкви, допомагає простим людям, а побачивши нестачу просфор для церковної служби, починає допомагати пекти їх. Так продовжувалося кілька років. Спостерігаючи за ревним служінням Богові, начальник міста доручає Феодосію догляд за своєю церквою. Проте, мати преподобного постійно йому дорікає зневажанням статусом та знущається над ним. І, одного разу, коли мати поїхала з надовго міста, він втікає з дому і йде пішки до Києва. Обійшовши київські монастирі, він зупиняється у своєму виборі на Антонії, який жив у печері. Тут він, маючи двадцять чотири роки життя, приймає чернечий постриг, який здійснив ігумен Никон. А мати його довго шукала, бажаючи повернути додому, навіть приїхала до Києва. Довго вона його вмовляла повернутися, проте, він їй запропонував вихід: прийняти покаяння та постриг в одному з жіночих монастирів Києва - так вона зможе його іноді бачити. Спочатку мати не погоджувалася, але потім всеж таки стала інокинею монастиря св. Миколая де і спочила в мирі. Через деякий час ігуменом монастиря став Варлаам, Феодосій отримує ієрейський сан. А після того, як князь Ізяслав переводить ігумена Варлаама у новостворений Димитрівський монастир, братія звернулася до Антонія з проханням поставити ігуменом Феодосія. З того часу він очолював Печерський монастир. Саме при ньому монастир перестає бути лише печерним. На прохання Антонія князь Ізяслав виділив для монастиря нову земельну ділянку, на якій будується нова соборна церква (Успенський собор), келії та інші монастирські споруди. Відтоді монастир набув сучасного територіального вигляду: Верхній - навколо Успенського собору та Нижній - Ближні та Дальні печери. Феодосія вважають починателем монастирського статуту на Русі. За оповідями він запровадив в Печерському монастирі Студитський статут, який став прикладом чернечого життя для інших руських монастирів. Упокоївся Феодосій 3 травня 1074 і був похований в печерах Київської Лаври.
У вісімнадцятий рік після блаженної кончини преподобного Феодосія (+ 1074 г;. Пам'ять 3 травня), здійснилося перенесення його нетлінних мощей з печери в Лаврську церкву. У 1091 році братія святої, великої і чудотворної Печерської Лаври, зібравшись разом зі своїм ігуменом Іоанном, одностайно вирішили розкрити місце поховання преподобного Феодосія і перенести його святі мощі в соборний Успенський храм. «Слід нам, братія, - говорили вони, - завжди мати перед очима нашими чесну раку нашого отця і завжди приносити йому гідне поклоніння. Не зручно йому перебувати в іншому місці окрім монастиря і своєї церкви, тому що він заснував її і зібрав чернецтво ». Знайти святі мощі було доручено преподобному Нестору Літописцю, який згодом описав їх знайдення.
За три дні до свята Успіння Пресвятої Богородиці ігумен Іоанн відвів преподобного Нестора до печери преподобного Феодосія. Оглянувши печеру, вони визначили місце, де потрібно копати. Ігумен обителі заборонив преподобному Нестору повідомляти братії про розкопки, поки святі мощі не будуть знайдені. На допомогу йому отець ігумен дозволив узяти, кого він захоче. Сам блаженний Нестор про себе так свідчить: «Глибоким вечором я взяв із собою двох братів, мужів чудового життя, - більш же ніхто не знав. Коли прийшли в печеру, то, помолившись з поклонінням, приступили, негайно, з співом псалмів пісень, до справи. Копати почав я, після тривалої праці, я вручив заступ іншому братові. Так копали до півночі й не могли знайти мощей святого. Тоді ми почали тужити і плакати: спочатку думали, що святий не благоволить до нас явити себе, цю думку змінила інша, - що копаємо ми в іншій стороні. І потім стали копати з іншого боку. Наставав ранок, ударили в дзвін до заутрені, а ми всі, не перестаючи, копали. Раптом відчуваю, що досяг гробу; великий страх напав на мене і я почав вигукувати: «Господи, помилуй мене заради преподобнаго Феодосія». Зараз же послав до ігумена сказати: «Прийди, отче, винести чесні мощі преподобного». Коли прийшов ігумен, я ще прокопав землю і ми побачили святі мощі, що нетлінно спочивали. Всі суглоби були цілі, обличчя світле, очі відкриті, вуста зімкнуті, волосся на голові прилипло до чола. Поклавши мощі на одр, ми винесли їх із печери. Відкриття святих мощів преподобного Феодосія ознаменоване було чудовими знаменнями і чудесами. Вночі, коли розкопували могилу преподобного, багато хто бачив незвичайно променисте світло над печерою Феодосія, що простягнулося над Великою лаврською церквою, куди були перенесені його святі мощі ».
Преподобний Феодосій Печерський. Народився у місті Василькові під Києвом близько 1036 року, але згодом його батьки переїхали до Курська, де й пройшло дитинство майбутнього преподобного. Коли йому було тринадцять років, помер батько. Як розповідає житіє святого, написане Нестором літописцем (див. «Патерик Печерський»), Феодосій в дитинстві дуже багато читав, ходив до церкви, проте, не носив дорогого одягу, прикрас, віддавав перевагу товариству бідних людей ніж свого рівня. По смерті батька він спробував втекти з дому разом з прочанами, які прямували до Єрусалиму, проте, мати наздогнала його та побивши повернула додому. Давши їй обіцянку більше не втікати, він часто ходить до церкви, допомагає простим людям, а побачивши нестачу просфор для церковної служби, починає допомагати пекти їх. Так продовжувалося кілька років. Спостерігаючи за ревним служінням Богові, начальник міста доручає Феодосію догляд за своєю церквою. Проте, мати преподобного постійно йому дорікає зневажанням статусом та знущається над ним. І, одного разу, коли мати поїхала з надовго міста, він втікає з дому і йде пішки до Києва. Обійшовши київські монастирі, він зупиняється у своєму виборі на Антонії, який жив у печері. Тут він, маючи двадцять чотири роки життя, приймає чернечий постриг, який здійснив ігумен Никон. А мати його довго шукала, бажаючи повернути додому, навіть приїхала до Києва. Довго вона його вмовляла повернутися, проте, він їй запропонував вихід: прийняти покаяння та постриг в одному з жіночих монастирів Києва - так вона зможе його іноді бачити. Спочатку мати не погоджувалася, але потім всеж таки стала інокинею монастиря св. Миколая де і спочила в мирі. Через деякий час ігуменом монастиря став Варлаам, Феодосій отримує ієрейський сан. А після того, як князь Ізяслав переводить ігумена Варлаама у новостворений Димитрівський монастир, братія звернулася до Антонія з проханням поставити ігуменом Феодосія. З того часу він очолював Печерський монастир. Саме при ньому монастир перестає бути лише печерним. На прохання Антонія князь Ізяслав виділив для монастиря нову земельну ділянку, на якій будується нова соборна церква (Успенський собор), келії та інші монастирські споруди. Відтоді монастир набув сучасного територіального вигляду: Верхній - навколо Успенського собору та Нижній - Ближні та Дальні печери. Феодосія вважають починателем монастирського статуту на Русі. За оповідями він запровадив в Печерському монастирі Студитський статут, який став прикладом чернечого життя для інших руських монастирів. Упокоївся Феодосій 3 травня 1074 і був похований в печерах Київської Лаври.
У вісімнадцятий рік після блаженної кончини преподобного Феодосія (+ 1074 г;. Пам'ять 3 травня), здійснилося перенесення його нетлінних мощей з печери в Лаврську церкву. У 1091 році братія святої, великої і чудотворної Печерської Лаври, зібравшись разом зі своїм ігуменом Іоанном, одностайно вирішили розкрити місце поховання преподобного Феодосія і перенести його святі мощі в соборний Успенський храм. «Слід нам, братія, - говорили вони, - завжди мати перед очима нашими чесну раку нашого отця і завжди приносити йому гідне поклоніння. Не зручно йому перебувати в іншому місці окрім монастиря і своєї церкви, тому що він заснував її і зібрав чернецтво ». Знайти святі мощі було доручено преподобному Нестору Літописцю, який згодом описав їх знайдення.
За три дні до свята Успіння Пресвятої Богородиці ігумен Іоанн відвів преподобного Нестора до печери преподобного Феодосія. Оглянувши печеру, вони визначили місце, де потрібно копати. Ігумен обителі заборонив преподобному Нестору повідомляти братії про розкопки, поки святі мощі не будуть знайдені. На допомогу йому отець ігумен дозволив узяти, кого він захоче. Сам блаженний Нестор про себе так свідчить: «Глибоким вечором я взяв із собою двох братів, мужів чудового життя, - більш же ніхто не знав. Коли прийшли в печеру, то, помолившись з поклонінням, приступили, негайно, з співом псалмів пісень, до справи. Копати почав я, після тривалої праці, я вручив заступ іншому братові. Так копали до півночі й не могли знайти мощей святого. Тоді ми почали тужити і плакати: спочатку думали, що святий не благоволить до нас явити себе, цю думку змінила інша, - що копаємо ми в іншій стороні. І потім стали копати з іншого боку. Наставав ранок, ударили в дзвін до заутрені, а ми всі, не перестаючи, копали. Раптом відчуваю, що досяг гробу; великий страх напав на мене і я почав вигукувати: «Господи, помилуй мене заради преподобнаго Феодосія». Зараз же послав до ігумена сказати: «Прийди, отче, винести чесні мощі преподобного». Коли прийшов ігумен, я ще прокопав землю і ми побачили святі мощі, що нетлінно спочивали. Всі суглоби були цілі, обличчя світле, очі відкриті, вуста зімкнуті, волосся на голові прилипло до чола. Поклавши мощі на одр, ми винесли їх із печери. Відкриття святих мощів преподобного Феодосія ознаменоване було чудовими знаменнями і чудесами. Вночі, коли розкопували могилу преподобного, багато хто бачив незвичайно променисте світло над печерою Феодосія, що простягнулося над Великою лаврською церквою, куди були перенесені його святі мощі ».
Чудесне знамення бачив в цю ніч єпископ Володимирський Стефан, який в 1074-1078 роках був ігуменом Печерського монастиря. Він перебував тоді в Києві в Кловському монастирі і знав про швидке перенесення святих мощей преподобного Феодосія. Коли єпископ Стефан побачив вночі над печерою велике сяйво, то подумав, що почали перенесення без нього. Негайно він сів на коня і разом з Климентом, ігуменом Кловського монастиря, відправився до печери преподобного. Коли вони наблизилися до печери, то побачили над нею безліч свічок, але, під'їхавши зовсім близько, не бачили вже нічого.
У цю ніч у монастирі Печерському спали два брати, сторожи, коли ігумен таємно з невідомим їм братом переніс чесні мощі преподобного, і дивилися вони старанно у напрямку до печери. Коли вдарили до утрені в церковне било, вони помітили, що три стовпи, у вигляді ніби світлосяйних дуг, постоявши над печерою преподобного Феодосія, перемістилися на гору великої церкви, куди преподобний мав бути перенесений. Це бачили й інші з ченців, що йдуть до утрені в церкву, бачили і в самому місті багато з благочестивих громадян.
14 серпня, до свята Успіння Пресвятої Богородиці, зібралися єпископи Переяславський Єфрем, Володимирський Стефан, Чернігівський Іоанн, Юр'ївський Марин і Полоцький Антоній, а також ігумени багатьох монастирів з ченцями і безліччю православних мирян. Чесні мощі преподобного Феодосія були перенесені з належними почестями в приготоване місце на правій стороні притвору Успенського собору обителі.
Під час перенесення святих мощей хід зупинявся для відпочинку. Мощі були поставлені на пень дерева. Пізніше на цьому місці був побудований храм в ім'я преподобного Феодосія, він був розташований так, що пень виявився на місці престолу.
Від гробниці преподобного Феодосія виходили зцілення для хворих, що у великій кількості приходили до святих мощей. І через 18 років після перенесення чесних мощів преподобний Феодосій зарахований був до лику святих. Пам’ять преподобного Феодосія, ігумена Печерського урочисто вшановується на Українській землі з часів Древньої Русі.
У цю ніч у монастирі Печерському спали два брати, сторожи, коли ігумен таємно з невідомим їм братом переніс чесні мощі преподобного, і дивилися вони старанно у напрямку до печери. Коли вдарили до утрені в церковне било, вони помітили, що три стовпи, у вигляді ніби світлосяйних дуг, постоявши над печерою преподобного Феодосія, перемістилися на гору великої церкви, куди преподобний мав бути перенесений. Це бачили й інші з ченців, що йдуть до утрені в церкву, бачили і в самому місті багато з благочестивих громадян.
14 серпня, до свята Успіння Пресвятої Богородиці, зібралися єпископи Переяславський Єфрем, Володимирський Стефан, Чернігівський Іоанн, Юр'ївський Марин і Полоцький Антоній, а також ігумени багатьох монастирів з ченцями і безліччю православних мирян. Чесні мощі преподобного Феодосія були перенесені з належними почестями в приготоване місце на правій стороні притвору Успенського собору обителі.
Під час перенесення святих мощей хід зупинявся для відпочинку. Мощі були поставлені на пень дерева. Пізніше на цьому місці був побудований храм в ім'я преподобного Феодосія, він був розташований так, що пень виявився на місці престолу.
Від гробниці преподобного Феодосія виходили зцілення для хворих, що у великій кількості приходили до святих мощей. І через 18 років після перенесення чесних мощів преподобний Феодосій зарахований був до лику святих. Пам’ять преподобного Феодосія, ігумена Печерського урочисто вшановується на Українській землі з часів Древньої Русі.
Прес-служба Закарпатської єпархії.
