7 липня Різдво Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.
Про народження Іоана Хрестителя відомо лише із Євангелія від Луки. З нього відомо, що пророк Іоан Хреститель був сином священика Захарії (з роду Авії) і праведної Єлизавети (з роду Аарона) (Лк. 1:5), родички Пресвятої Богородиці. Вони були вже у похилому віці й не сподівалися на потомство. Під час черги служіння Захарії у Єрусалимському Храмі йому випала служба жертвувати кадила на вівтарі, що відбувалось два рази в день. (За жеребом визначались різні завдання священників у святині.) Вівтар кадила знаходився у «святилищі», куди мали входити тільки священники. Архангел Гавриїл був посланий Богом сповістити йому про народження сина. Архангел став поруч кадильного жертовника і сказав: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іоан.» (Лк. 1:13). Ім'я Іоан тоді означало - Ягве був милостивий. Захарія не повірив ангелові і за це був наказаний німотою, аж до того дня поки це не здійснилось. Євангелист Лука паралельно оповідає і Благовіщення Пресвятої Богородиці (Лк. 1:26-38). Пресвята Богородиця дізналася з уст ангела про вагітність Єлизавети і пустилася у дорогу, щоб відвідати родичку. Місце проживання Захарії та Єлисавети достеменно невідоме. Лише із Євангелія знаємо, що Марія пішла у «..гірську околицю, в місто Юди»(Лк. 1:39). Церковне передання каже що це сучасне місто Ейн Карем (Аін-Карім), розташоване бл. 7 км на південний захід від Єрусалиму. Єлизавета зустріла Марію словами:
"Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? (Лк. 1:41-43)".
Так Єлисавета дізналась що її тайна відкрита, але водночас і дізналась про секрет Марії та признала в ній матір Господа.
Марія перебувала у Єлизавети три місяці, тобто аж до народження Іоана Хрестителя. Не відомо, чи вона залишилася в домі при народженні. І от у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах. На восьмий день, як приписував закон, треба було обрізувати новонародженого та дати йому ім'я. Над іменем вийшла суперечка. Як правило давали ім'я діда, щоб продовжити родову ознаку. Однак зважаючи на похилий вік батька, хотіли назвати новонародженого його ім'ям — Захарія. Тільки Єлизавета не погоджувалась. Хотіла назвати Іоан і знала чому. Постанову матері могла змінити тільки постанова батька. Німий Захарія попросив воскову табличку: «Попросивши ж табличку, написав він слова: Іоан імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! (Лк. 1:63-64)». Захарія заговорив і благословив Бога і знак доказу і очищення його, даний ангелом, виконав своє завдання. За милістю Божою Іоан уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Вифлеємі і його околицях.
Про подальше дитяче життя Іоана Хрестителя нічого достеменно не відомо. Євангелист Лука пропустивши юнацькі роки Іоана, робить крок уперед, лише кажучи «Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до свого об'явлення Ізраїлеві (Лк. 1:80)».
Прес-служба Закарпатської єпархії.
