+

неділя, 28 серпня 2016 р.

Успіння Пресвятої Богородиці.

28 серпня православна церква відзначає останнє двунадесяте свято року – Успіння Пресвятої Богородиці. Цього дня закінчується двотижневий Успенський піст, який розпочинається 14 серпня на Маковія.
Церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні свята, він також ними починається і завершується.
Відкриває його свято Різдво Пресвятої Богородиці, а завершує - її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: «Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».
Основу свята Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів,апокрифічні книги, постійна віра Церкви та одностайна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.
Історія свята пов'язана з церковним переданням. Різні перекази по-різному висвітлюють кінець земного шляху Божої Матері. Із Святого Письма ми знаємо, що після вознесіння на Небо Ісуса Христа Його Пречиста Матір залишилась під опікою святого апостола Івана Богослова. Про це заповів Господь перед Своєю смертю на хресті. В Євангелії від Івана читаємо: «Під хрестом же Ісуса стояли – Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив (тут мова про Івана Богослова), то каже до матері: «Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень взяв її до себе» (Євангеліє від Івана 19:25-27).
З священної історії Нового Заповіту ми також знаємо, що Матір Господа була шанованою серед апостолів, і перебувала з ними в Єрусалимі: «Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизу Єрусалиму, на віддалі дороги суботнього дня (мова йде про повернення після вознесіння Господнього). А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків, та Андрій, Пилип та Хома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. Вони всі одностайно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його...» (Діяння святих апостолів 1:12-14).
Після Вознесіння Ісуса Христа Діва Марія жила на землі від 10 до 22 років. Все земне життя Богородиці вкладається у 72 роки. Вона жила у апостола Іоанна Богослова, який прийняв Її до себе в дім за заповітом Господа Ісуса Христа. Їй призначено було разом з апостолами нести у світі Вчення Христа. Богородиця раділа успіхам Сина. Пресвята Матір Христова стала для всіх учнів Христових спільною Матір’ю. Вони разом з Нею молилися і з великою радістю слухали Її повчальні бесіди про Христа.
Суть християнського життя Богоматір шукала не в словах, не у виступах чи промовах, а в самому житті. Вона Своїм прикладом навчала людей християнству. Дуже багато часу віддавала Пресвята Діва Марія молитвам біля гробу Сина. І цьому треба вчитися всім нам і не забувати своїх померлих близьких, рідних, родичів.
Богородиця вчила людей жити на цьому світі з урахуванням їх буття, матеріальних і духовних цінностей. Своїм повчальним прикладом Мати Божа пробуджувала в людині Совість – голос Бога. Пресвята Вседіва Марія навчала кожну людину відкривати свою душу перед Богом, довіряти Йому тайни, каятися за гріхи, сподіватися на Його милість.
В один з днів серпня біля третьої години пополудні в хвилини кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір. Стіни кімнати немов розсунулися і над головами людей Сам Господь Ісус Христос з’явився в оточенні ангелів, архангелів, праведних душ праотців, пророків, мучеників, всіх Небесних сил.
Піднявшись із ложа, Богородиця вклонилася Сину Своєму і Господу Богу та мовила:
– Звеличує душа Моя Господа і радується дух Мій у Богу Спасі Моєму у смиренні раби Своєї!.. Хай буде Мені за словами Твоїми…
Споглядаючи на пресвітле обличчя Господа, найдорожчого Сина Свого, без найменшого тілесного страждання, ніби солодко засипаючи, Богородиця передала Йому в руки пресвітлу і пречисту душу Свою. Господь прийняв Її пречисту душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного.
На землі здійснювалося поховання тіла Діви Марії. Святі Петро і Павло, Господній двоюрідний брат Яків й інші апостоли підняли на плечі одр з тілом Марії та понесли його від Сіону через Єрусалим до Гетсиманського поселення. Попереду святий Петро ніс райську фінікову гілку, яку вручив Марії Архангел Гавриїл. Фінікова гілка сяяла небесним світлом.
Під час поховання зчинилося дуже багато чудес. Доторкаючись до одру Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялися, всяка хвороба зцілялася у людей. Безліч люду супроводжувало пречисте тіло Богоматері.
Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з Її бажанням у Гетсиманському саду, в печері, де спочивали тіла Її родичів і праведного Йосипа. Як бачимо, це не була смерть Святої Богородиці як така. Це не була така смерть, як вона буває зі всіма іншими людьми, коли тіло захоронять в землю, а душа відходить до Бога. Це, по суті, було Успіння, Діва Марія заснула.
Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим апостол Хома, який був відсутній на похороні. Він дуже засмутився, що не зміг попрощатися з Божою Матір’ю. Він дуже жадав поклонитися Її пречистому тілу. Апостоли зглянулися над ним. Вони пішли, щоб відвалити камінь від могильної печери, щоб дати Хомі можливість попрощатися з тілом Божої Матері. Коли апостоли відкрили печеру, то побачили, що там, де лежало тіло Богоматері, лежить саван.
Увечері Дванадцять апостолів сіли за трапезу. За звичаєм, вони залишали одне місце не зайнятим. Це було місце Ісуса Христа. Там вони клали кусок хліба, щоб після трапези подякувати Богові, прославити ім’я Святої Трійці. І цей шматочок хліба всі вони вкушали як дар Божий із благословенною молитвою: «Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, допомагай нам!».
За трапезою апостоли тільки й говорили про чудесне щезання тіла Богородиці. Коли трапеза була закінчена, всі встали і, за звичай, підняли хліб, що був відкладений в честь Господа… Спрямувавши очі вверх, готовлячись до молитви, всі апостоли почули ангельський спів і побачили у повітрі Божу Матір в тілі, оточену Ангелами, в сяйві небесної слави.
Божа Мати сказала апостолам:
– Радійте! Я з вами повсякчас і завжди буду молитися перед Богом.
Апостоли в радості виголосили:
– Пресвята Богородице, допомагай нам!
Так Господь прославив Свою Матір. Він воскресив Її і взяв до Себе з пресвятим тілом Її та поставив вище Ангелів, Херувимів і Серафимів.
Пресвята Богородиця ще за земного життя і тепер є посередником між людиною і Богом.

Рекомендована публікація

Запрошуємо на осіннє паломництво до Святої Землі.

Паломницький відділ "АГІОС" Закарпатської єпархії, з благословення єпископа Ужгородського і Закарпатського Варсонофія   запро...

Найкраще на сайті: