Відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (ПЦУ).

2 лютого 2021 року під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у Митрополичому домі при Соборі Святої Софії у Києві відбулося перше у 2021 році засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь усі його члени окрім відсутнього за станом здоров’я митрополита Галицького Андрія.

З метою наближення практики оформлення документів Священного Синоду до сучасних зразків та враховуючи норми законодавства України щодо оформлення рішень було ухвалено «Тимчасовий порядок оформлення документів Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», який буде використовуватися на період до врегулювання відповідних питань у статутних документах УПЦ (ПЦУ).

За поданням архієпископа Вінницького і Тульчинського Михаїла у зв’язку зі смертю архімандрита Серафима (Котлярова) намісником Свято-Федорівського монастиря Вінницько-Тульчинської єпархії призначений  ієромонах Євсевій (Біленський).

На прохання архієпископа Харківського і Ізюмського Афанасія Синод вирішив змінити статус монастиря з жіночого на чоловічий, перейменувати Свято-Богоявленський Харківецький жіночий монастир у с. Харківці Пирятинського району Полтавської області Української Автокефальної Православної Церкви на Чоловічий монастир святого пророка Іллі Харківсько-Полтавської єпархії УПЦ (ПЦУ), який буде розміщений у м. Пирятин.

Синод розглянув та взяв до відома річні звіти єпархій Православної Церкви України за 2020 рік.

Синод констатував, що під час триваючої російської гібридної агресії проти України особливе занепокоєння викликають намагання агресора використати прямий чи опосередкований вплив на окремих суддів з метою ухвалення ними рішень, що руйнують державну незалежність України.

Зокрема йдеться про намагання заблокувати дію та скасувати закон №2662, яким передбачено обов’язок релігійних організацій, що мають свій керівний центр у країні-агресорі, тобто в Російській Федерації, у своїй офіційний назві вказувати приналежність до такого релігійного центру.

Заслухавши інформацію щодо можливого незаконного впливу політиків проросійського спрямування, прихильників Московського патріархату на ухвалення низки резонансних судових рішень Священний Синод вирішив  прийняти та опублікувати з цього приводу свою Заяву.

На цьому засідання Священного Синоду було завершене.

__________________________________________________________________

 «ЗАТВЕРДЖУЮ»

_________________

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

02 лютого 2021 року

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

02 лютого 2021 року

 

Постанова №1

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України) 

«Про Тимчасовий порядок оформлення документів

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)»

 

З метою наближення практики оформлення документів Священного Синоду до сучасних зразків та враховуючи норми законодавства України щодо оформлення рішень Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. «Тимчасовий порядок оформлення документів Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (далі – Тимчасовий порядок) використовується на період до врегулювання відповідних питань у статутних документах УПЦ (ПЦУ).

Цей Тимчасовий порядок, а також зміни і доповнення до нього, ухвалюються Священним Синодом та затверджуються Головуючим – Митрополитом Київським і всієї України.

2. Кожне засідання розпочинається з процедури письмової реєстрації присутніх на ньому членів Священного Синоду. Лист письмової реєстрації, посвідчений Головуючим, прикладається до протоколу засідання Священного Синоду.

У разі проведення засідання шляхом телеконференції письмова реєстрація не проводиться, а фактична участь у ньому членів Синоду лише відображається у протоколі.

3. На кожному засіданні Священного Синоду, в тому числі на засіданнях, які проводяться шляхом телеконференції, складається протокол, в якому відображаються:

1) Присутність чи відсутність членів Священного Синоду на його засіданні, з вказівкою на характер причини відсутності;

2) Короткий хід розгляду питань порядку денного із зазначенням підсумків розгляду кожного з питань та голосування за ними (узагальнене число голосів «за», «проти», «утримався»), якщо воно проводилося.

4. Протокол засідання Священного Синоду складається у трьох ідентичних екземплярах та підписується Головуючим – Митрополитом Київським і всієї України, та всіма членами Священного Синоду.

Відсутні на засіданні члени Священного Синоду підписують протокол при першій нагоді для цього; так само підписується всіма членами Священного Синоду протокол засідання, проведеного шляхом телеконференції.

5. Кожен з членів Священного Синоду під час голосування повинен проголосувати «за», «проти» або «утримався». У разі, якщо член Синоду не виявив свого голосу у виразній формі – його голос зараховується як «утримався».

У разі, якщо хтось з членів Священного Синоду голосував «проти» чи «утримався» щодо якогось з питань, винесених на голосування, він має право просити зафіксувати у протоколі своє волевиявлення із зазначенням його особи, а також має право не пізніше, ніж у семиденний строк, подати письмово свою позицію щодо мотивів голосування, яка прикладається до протоколу засідання Священного Синоду.

Незгода члена Священного Синоду із вже ухваленим рішенням не зупиняє його дію.

6. Питання на розгляд засідання Священного Синоду вносяться виключно Головуючим. Додавання теми до порядку денного може бути зроблене за пропозицією половини присутніх членів Священного Синоду.

Для підготовки до розгляду питання усі необхідні матеріали (прохання, довідки, пояснення, тощо) мають бути надані ініціатором розгляду Головуючому безпосередньо не пізніше як за три повні робочі дні до засідання Священного Синоду. Матеріали, подані пізніше цього строку, переносяться на розгляд іншого засідання Священного Синоду, якщо Головуючий не вирішить інакше.

7. З метою упорядкованого ведення засідання Священного Синоду виступи його членів відбуваються виключно після надання слова Головуючим та у порядку черговості. Тривалість кожного виступу – до 10 хвилин під час доповіді з питання, яке розглядається, до 5 хвилин – у обговоренні, до 2 хвилин – для висловлення питання, зауваження та пропозиції. Головуючий може змінювати тривалість регламенту виступу.
8. За підсумками розгляду Священний Синод ухвалює рішення, які як правило оформлюються у вигляді наступних документів:

1) Постанова – якщо йдеться про узагальнені рішення (у тому числі, коли йдеться про рішення, що стосуються діяльності інших юридичних осіб, якщо вирішення відповідних питань належать до компетенції Священного Синоду), про утворення, реорганізацію, ліквідацію релігійних організацій, Синодальних управлінь та Синодальних комісій, а також коли відбувається обрання нового єпископа чи вирішуються питання ієрархічного служіння;

2) Розпорядження – якщо йдеться про призначення на адміністративні посади та звільнення з них (окрім тих, які оформлюються у вигляді Постанови), про призначення та звільнення у Синодальних управліннях та Синодальних комісіях;

3) Рішення – якщо йдеться про підсумки заслуховування інформації, направлення чи оприлюднення Священним Синодом листів, заяв, звернень, або про інші питання, які не потребують ухвалення Постанови чи Розпорядження.

У разі потреби Священний Синод може вільно визначити, у формі якого документа буде оформлене його рішення.

9. Всі Постанови, Розпорядження та Рішення Священного Синоду, а також додатки до них, якщо вони є, складаються у трьох ідентичних екземплярах та підписуються Головуючим – Митрополитом Київським і всієї України. На пропозицію Головуючого – Митрополита Київського і всієї України у разі необхідності Постанова, Розпорядження, Рішення Священного Синоду підписуються також секретарем Священного Синоду та/або усіма членами Священного Синоду, про що робиться помітка у протоколі засідання.

Послання, заяви, листи та звернення, ухвалені Священним Синодом, підписуються та направляються (публікуються) за підписом Головуючого – Митрополита Київського і всієї України, якщо інше не ухвалить Священний Синод.

10. Нумерація Протоколів засідання Священного Синоду ведеться наскрізно протягом одного календарного року, за підсумками одного засідання Священного Синоду складається один протокол. Нумерація Постанов, Розпоряджень та Рішень Священного Синоду ведеться наскрізно протягом всього часу, починаючи з першого засідання Священного Синоду в 2021 році, окремо для кожного виду документів.
11. Як правило засідання Священного Синоду проходять у закритому режимі, на ньому можуть бути присутні лише члени Священного Синоду, особи, запрошені Головуючим на час розгляду конкретного питання, погоджені Головуючим працівники Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) та Секретаріату Священного Синоду, які забезпечують роботу Священного Синоду та її висвітлення.

Фотографування, аудіозапис та відеозапис або будь-яка інша фіксація чи трансляція засідання Священного Синоду без відома і дозволу головуючого заборонені. З метою захисту незалежності Священного Синоду від зовнішніх впливів під час прийняття рішень без відома і дозволу Головуючого присутнім на засіданні членам Священного Синоду та іншим особам не дозволяється приймати чи здійснювати дзвінки, вести переписку через електронні засоби зв’язку.

12. За підсумками засідання Священного Синоду від імені Секретаріату Священного Синоду публікується Офіційне повідомлення, в якому відображається інформація про засідання, що відбулося, та про ухвалені ним рішення.

Якщо негайне оприлюднення конкретного документу може істотно перешкодити реалізації ухваленого Священним Синодом рішення, його публікація за рішенням Синоду або Головуючого може бути відкладена.

Постанови, Розпорядження та Рішення Священного Синоду із додатками до них, якщо такі є, публікуються у відповідному розділі офіційного сайту «POMISNA.INFO» та можуть публікуватися у інших офіційних виданнях Православної Церкви України.

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

02 лютого 2021 року

 

Постанова №2

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України) 

«Про зміну статусу, назви, місцезнаходження монастиря

у Харківсько-Полтавській єпархії»

 

Заслухавши прохання Преосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Ізюмського, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. Змінити статус монастиря з жіночого на чоловічий, перейменувати Свято-Богоявленський Харківецький жіночий монастир у с. Харківці Пирятинського району Полтавської області Української Автокефальної Православної Церкви на Чоловічий монастир святого пророка Іллі Харківсько-Полтавської єпархії УПЦ (ПЦУ).
2. Визначити місце перебування Чоловічого монастиря святого пророка Іллі Харківсько-Полтавської єпархії УПЦ (ПЦУ) за адресою: 37000, Полтавська область, Лубенський район, м. Пирятин, вул. Герцена, 1А.

 

Митрополит Київський і всієї України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

02 лютого 2021 року

 

Розпорядження №1

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

 

«Про затвердження ієромонаха Євсевія (в миру – Біленського Ярослава Андрійовича) намісником Свято-Федорівського чоловічого монастиря»

1. У зв’язку зі смертю керівника та підписанта (представника) архімандрита Серафима (в миру Котлярова Володимира Олександровича) релігійної організації «СВЯТО-ФЕОДОРІВСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР ВІННИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» (код ЄДРПОУ: 38640559), обрати на посаду керівника (намісника) релігійної організації «СВЯТО-ФЕОДОРІВСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР ВІННИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» (код ЄДРПОУ: 38640559) ієромонаха Євсевія (в миру – Біленського Ярослава Андрійовича), першим днем виконання обов’язків вважати 02 лютого 2021 року.
2. Провести державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію «СВЯТО-ФЕОДОРІВСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР ВІННИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» (код ЄДРПОУ: 38640559), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною керівника даної юридичної особи.

 

Митрополит Київський і всієї України

Митрополит Вінницький і Барський

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

02 лютого 2021 року

 

 

Рішення №1

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України) 

«Про звіти єпархій Православної Церкви України за 2020 р.»

Заслухавши звіти єпархій Православної Церкви України за 2020 рік Священний Синод вирішив:

Звіти єпархій Православної Церкви України за 2020 рік взяти до відома.

 

Митрополит Київський і всієї України

***

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

02 лютого 2021 року

 

 

Рішення №2

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

«Про заяву Священного Синоду»

 

Під час триваючої російської гібридної агресії проти України особливе занепокоєння викликають намагання агресора використати прямий чи опосередкований вплив на окремих суддів з метою ухвалення ними рішень, що руйнують державну незалежність України.

Зокрема йдеться про намагання заблокувати дію та скасувати закон №2662, яким передбачено обов’язок релігійних організацій, що мають свій керівний центр у країні-агресорі, тобто в Російській Федерації, у своїй офіційний назві вказувати приналежність до такого релігійного центру.

Заслухавши інформацію щодо можливого незаконного впливу політиків проросійського спрямування, прихильників Московського патріархату на ухвалення низки резонансних судових рішень Священний Синод вирішив:

Прийняти та опублікувати з цього приводу Заяву Священного Синоду, що додається.

Митрополит Київський і всієї України

***

 

Заява Священного Синоду

Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

 

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на своєму засіданні 2 лютого 2021 р. розглянув поширену у відкритих джерелах інформацію щодо можливого незаконного впливу політиків проросійського спрямування, прихильників Московського патріархату на ухвалення низки резонансних судових рішень. Висловлюючи серйозну стурбованість з цього приводу, Священний Синод заявляє наступне:

1. Незалежність судочинства, ухвалення судами рішень виключно на основі норм права, законів, недопустимість зовнішнього втручання у здійснення правосуддя, особливо коли йдеться про прямий підкуп або інший корупційний вплив, мають суворо дотримуватися. Адже таким є не лише зобов’язання суддів перед світським законом, але і перед законом Божим.

У Священному Писанні сказано: «Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством» (книга пророка Ісаї 61:8); «Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости» (Псалом 105:3); «Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва» (книга Притч 21:3).

Водночас слово Боже називає нечестивцями тих, хто за хабарі викривляє правду під час судочинства: «Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя» (книга Притч 17:23). За такі злочини кожен винний буде відповідати перед Богом, Який є істинним та непідкупним Суддею, як про це сказано: «Де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там» (книга Екклезіаст 3:16-17). Покарання Божого за злочини ніхто не уникне, якщо не покається і не виправиться: «Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується» (книга Притч 19:5).

2. Під час триваючої російської гібридної агресії проти України наше особливе занепокоєння викликають намагання агресора використати прямий чи опосередкований вплив на окремих суддів з метою ухвалення ними рішень, що руйнують державну незалежність України. Суспільство і держава мають давати відсіч таким намаганням, а винні мають притягатися до відповідальності.
3. У цьому контексті Священний Синод особливо занепокоєний повідомленнями про намагання через судові рішення вплинути на релігійну ситуацію в Україні. Зокрема йдеться про намагання заблокувати дію та скасувати закон №2662, яким передбачено обов’язок релігійних організацій, що мають свій керівний центр у країні-агресорі, тобто в Російській Федерації, у своїй офіційній назві вказувати приналежність до такого релігійного центру.

Митрополія Московського Патріархату в Україні вперто ігнорує цей закон. Будучи справді частиною Російської Православної Церкви, як це зазначене у відповідних статутних документах обох структур, підпадаючи під ознаки, вказані у законі, релігійне об’єднання під назвою «Українська Православна Церква» та релігійні організації, що входять до нього, прикриваючись рішенням судді, що публічно демонструє прихильність до Московського патріархату, вже два роки не виконує вимоги законодавства України.

Наслідком такого ігнорування стало те, що керівництво релігійних організацій, приналежних до Московського патріархату в Україні, не може вносити змін до Єдиного державного реєстру, не може змінити вказаних у реєстрі керівників на інших, не може реєструвати нові релігійні організації.

Однак замість того, щоби зробити одне з двох – або стати справді незалежним українським релігійним об’єднанням, вийшовши з російського підпорядкування, або виконати вимоги закону України, виклавши свою назву у відповідності до своєї справжньої юрисдикційної належності – Московський патріархат в Україні покладає сподівання на скасування закону №2662 Конституційним судом.

4. У Конституційному суді України розглядається подання низки проросійських політиків від 18 січня 2019 р. щодо скасування закону №2662.

Приклад публічного викриття Сполученими Штатами Америки народного депутата України Андрія Деркача – особи, яка протягом тривалого часу мала і очевидно продовжує мати значний вплив на структури і керівництво Московського патріархату в Україні, – як «активного російського агента» засвідчує, що такі «активні російські агенти» можуть бути і серед його колег.

Відтак використання ними або іншими проросійськими силами своїх впливів на судочинство насправді можна оцінити як ще один інструмент гібридної агресії Кремля проти України. Ми рішуче налаштовані протистояти цій агресії, та закликаємо до цього всіх, хто любить Україну, незалежно від ставлення до релігії.

Ми також закликаємо нашу державу і міжнародних партнерів України звернути увагу на зазначені потенційні загрози і не допустити їх здійснення.

5. Користуючись нагодою Священний Синод знову закликає керівництво Московського патріарху в Україні не надіятися «на князів, на синів людських» (Паслом 145:3), на проросійських політиків та їхні впливи, а визнати правду, послідувати Томосу про автокефалію Української Православної Церкви і розпочати з Православною Церквою України конструктивний діалог.

 

Від імені Священного Синоду –

 

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України