+

субота, 18 серпня 2018 р.

Преображення Господнє.


19 серпня (6 серпня за старим стилем) відзначаємо одне з найважливіших християнських свят - Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. У  народі це свято має ще назву Яблучний Спас.
Преображення Господнє належить до дванадесятих (12 головних) свят, пов'язаних з подіями з життя Христа і Пресвятої Діви Марії. Свято Преображення має один день передсвята 18 серпня (5 серпня по ст. стилю) і сім днів віддання свята з 20 - 26 серпня (з 7 по 13 серпня). Віддання свята відбувається 26 (13 за ст. ст.) серпня.

Свято встановлене у  пам'ять преображення Ісуса Христа перед  учнями на горі, як вважається, Фавор, про що розповідають три євангелисти - Матвій, Марко і Лука. Всі три синоптичних Євангелія містять дуже подібні описи Преображення. Як описують Євангелія, незадовго до свого розп'яття Ісус Христос, взявши з Собою трьох учнів - Петра і братів Заведеевих, Якова та Івана, вирушив з Кесарії Філіппової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, що підноситься над пагорбами Галілеї, Ісус став молитися. Стомившись, апостоли заснули, як сказано в Євангелії: "Петро та приявні з ним були зморені сном". Прокинувшись, вони побачили, що Ісус Христос преобразився: Він стояв оточений яскравим сяйвом: обличчя Його сяяло,  як сонце, одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч з Ним стояли два найшанованіші старозавітні пророки - Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом про Його близький відхід.

Далі Євангеліє оповідає про те, що співрозмовників осінила біла хмара, з якої пролунав голос Божий: "Це - Син Мій улюблений, Його слухайте". Бачення зникло. Учні в страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: "Встаньте, не бійтеся". Учні тоді встали і побачили Ісуса вже у звичайному вигляді.
Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку повернулися в Капернаум. Христос наказав нікому не розповідати про те, що вони бачили, - до тих пір, поки Він не воскресне з мертвих.
Що стосується хронології встановлення свята, то в історичній літургіці існують версії про його надзвичайно давнє походження: "З 900 року його святкують у Візантії як... Преображення Спасителя". Однак, більш імовірно, що свято було встановлене в IV столітті: у цей час рівноапостольна Олена, мати Костянтина Великого, звела на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього. І якийсь час Преображення було в Святій Землі місцевим святкуванням. Лише з V століття святкування було поширеним на християнському Сході.

Вважається, що свято Преображення нагадує людям про необхідність їх - за Божим провідництвом і участю - духовного преображення. Церква вчить, що Своїм Преображенням, Спаситель дозволив людям на власні очі побачити всю повноту того Преображення, яке очікує людину в Царстві Божому. Христос готував учнів до Своєї смерті, вони повинні побачити Його у славі, щоб не похитнутися у вірі в часі випробувань.

На Сході до початку серпня поспівають злаки й виноград, які християни приносять у храм для благословення на подяку Богові за Його любов, за дарування щедрого врожаю. Частину врожаю у перші століття християни жертвували в храм для здійснення Таїнства Євхаристії (Святе Причастя). Стародавній звичай освячувати плоди походить з VIII століття. У  народній традиції Преображення називається Другим, або Яблучним, Спасом, бо в цей день освячують яблука - найпоширеніший плід на Русі.

Спеціально до цього дня яблука везли цілими возами, і кожен більш-менш заможний чоловік вважав своїм обов'язком роздати плоди бідним і хворим. До цього дня, згідно традиції, не належало їсти яблука і всі городні овочі, крім огірків. Починаючи з цього дня, дозволяється їсти яблука і фрукти, які освячують наприкінці святкової Літургії.
Милосердний і преблагий Господь Ісус Христос прийшов у цей світ, аби докорінно змінити та зцілити, благословити, преобразити й освятити буквально всі сфери людського життя-буття. Або, як Він Сам про це наголосив, "Я прийшов для того, щоб ви мали життя, і щоб подостатком мали", і "щоб радість ваша була повною" (Ін.10:10; 16:24). Причому, Він бажає це почати робити в житті будь-якої людини не колись там, у далекому майбутті, а практично вже тут і зараз. І тільки від нас, людей, цілковито залежить, чи ми, кожен особисто, погодимося та - в щиросердному покаянні і смиренні, благоговінні та з глибокою подякою - дозволимо та допоможемо Йому це чинити. Тобто, приймемо і, зрештою, матимемо цей чудовий і безцінний, але ніяк не заслужений нами Божий дар. Чи навпаки: легковажно знехтуємо або навіть гордовито й свідомо, проте абсолютно безвідповідально, відкинемо його. І, зрозуміло, що з усіма тими логічними наслідками, що з цього нашого вільного вибору неминуче випливають.

Прес-служба Закарпатської єпархії.

Рекомендована публікація

Щодо забезпечення права релігійних громад на зміну юрисдикційної підлеглості

З огляду на те, що протягом останнього часу було поширено низку заяв, де містяться застереження щодо сприяння органів місцевого с...

Графік перебування копії Томосу про автокефалію УПЦ на парафіях Закарпатської єпархії УПЦ ( ПЦУ)

Графік перебування копії Томосу про автокефалію УПЦ на парафіях Закарпатської єпархії УПЦ ( ПЦУ)
Графік перебування копії Томосу про автокефалію УПЦ на парафіях Закарпатської єпархії УПЦ ( ПЦУ).

Найкраще на сайті: