+

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Інтерв"ю єпископа Варсонофія для газети "Реально".



   
Слава Ісусу Христу ! Найперше хочу привітати усіх читачів газети «Реально», словами Спасителя : «Мир Вам». Мені приємно,що за розвитком Закарпатської єпархії спостерігають і на моїй рідній Тернопільщині,тому спробую максимально відверто відповісти на поставлені мені запитання .
Отже :

1.     Свого часу Ви будували політичну кар’єру і навіть балотувалися на посаду міського голови Почаєва. У який момент зрозуміли, що політика це не Ваше і вирішили прийняти сан?

   Думка про прийняття сану була ще до роботи в органах місцевого самоврядування. Перша моя вища освіта – богословська. Вже тоді , вивчаючи Закон Божий , я подекуди замислювався над вибором : священичого сану просити чи обирати мирську професію. Вийшло так , що отримавши степінь «бакалавра» я повернувся до свого рідного Почаєва , де після подій Помаранчевої революції , мене було обрано секретарем міської ради ( тепер я розумію , що ця посада була дана мені Всевишнім, не для світського возвеличення , а для того , аби навчити основам керівництва, діловодства та юриспруденції , якими по сей день користуюсь у своїй архієрейській і  управлінській діяльності).
        Господь все знає краще за нас. Як написано в Євангелії від Іоана :  «Не ви Мене обрали, а Я вас обрав і поставив вас, щоб ви йшли й приносили плід» (Iн. 15, 16). Обрати сан можна …але якщо на це нема волі Божої – людина не встоїть при першій же спокусі. Під час вже свого служіння я бачив не одноразово такі випадки, коли  священники полишали сан і йшли у світ.
    
2.     Чому саме Закарпаття? Вас спрямували на службу, чи маєте там родичів?

     Написано в Євангелії так : «Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його » - так сказав Христос , а я наслідуючи Його, кажу : «Всі хто є в Церкві – суть родичі у Христі Ісусі Господі нашім». Проте родичів на Закарпатті у мене нема, та є добрі парафіяни, які дійсно , в деякій мірі ,  замінили мені родину.
    А чому саме Закарпаття? Відповім так : Церква монаху благословляє послух, який він повинен виконувати відповідально. Архієрей це в першу чергу чернець, і доручення Церкви ( Священного Синоду в даному випадку ) – закон. 24 січня 2015 р. Священним Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату (Журнал засідання №2) мене було обрано керуючим Закарпатською єпархією, тим самим дано послух єпископського служіння , в вакантній на той момент Закарпатській кафедрі.

3Що найскладніше у служінні?

     Найскладніше – це боротьба з самим собою. Архієрей в сучасному світі повинен бути, в першу чергу, зразком молитвеника, прикладом непохитного, правдивого та справедливого адміністратора , і  завжди тримати руку на пульті сучасного ритму існування .
        Ченці, архієреї, священники  покладають своє життя на вівтар жертовності через служіння. Ми можемо робити незначні вчинки, виявляючи доброту до наших ближніх, брати участь у служінні територіальній громаді, виконувати обов’язки в наших місцевих храмах ,  або робити внески у великомасштабні гуманітарні програми Церкви. Ці вчинки, великі чи малі, дозволяють нам відчувати щастя від єднання з нашими братами і сестрами, і нагадують нам, що через нас Бог часто відповідає на молитви інших людей.
     Проте боротьба з собою в цих справах грає велику роль. Перебуваючи у світському спілкуванні, головне не забувати про чернечі обіцянки, які були дані при постризі самому Ісусу Христу. Але без молитви і Божої допомоги це надзвичайно важко.

4.     Чи часто Вас дивують людські гріхи під час сповіді?

      Всі ми грішні . Тому мене не гріхи дивують, мене дивують люди , котрі не йдуть до сповіді боячись осуду священника , забуваючись при цьому , що сповідь приймає сам Христос , а той хто сповідує це лише виконавець Божої волі , якому Господь дав можливість відпускати гріхи .

5.     Незабаром починається Великий піст. Порадьте читачам: як правильно його дотримуватися, і яке утримання важливіше – фізичне чи духовне?

      Піст – це відмова не тільки від певної їжі, але й від усіх шкідливих звичок і веселощів. Це – час покаяння, роздумів , час ,  який даний нам для душевної користі,  та для спасительної надії у земному житті .В дні говіння кожен християнин покликаний, подібно старозавітньому єврейському народу, перейти через пустелю відречення від усього, що руйнує душу людини - злоби, ненависті, надмірних прив’язаностей, гніву, лінивства та байдужості.
    Про суть постування зрозуміло говорить преподобний Єфрем Сирин: «Краще їсти у Господі, й дякувати Господу ніж не їсти й осуджувати ближнього. Від численних наїдків грубіє розум, а добра стриманість очищує його». «Справжній піст – відсторонення від зла, утримання язика, угамовування у собі гніву, відречення від пристрастей, злослів’я, брехні, клятвопорушництва». «Піст – добра охорона  для душі, надійний співжитель для тіла. Піст відганяє спокуси та налаштовує на подвиг благочестя. Він співжитель тверезості й невинності. Піст виводить молитву на небо. Піст – мати здоров’я, опікун і охорона дівоцтва. Піст – дорога до покаяння. Піст не любить світського, ані того, що у світськім ». «Постові радіє і Господь, якщо постимося із надією і вірою».

6.     Розкажіть про діяльність Благодійної єпархіальної організації «ЕЛЕОС – Закарпаття» (я розумію, що Ви її очолюєте?).

  Так, єпархіальну благодійну організацію «Благодійний фонд «ЕЛЕОС Закарпаття » очолюю справді я , проте в цій роботі у мене багато помічників і волонтерів. На базі єпархії також створено відділ благодійності та соціального служіння, крім того у нас діє Закарпатське молодіжне православне братство в честь святої великомучениці Варвари, члени якого також допомагають у благодійній діяльності.
     Фонд ми створили у 2016 році і працюємо у сфері надання соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення, дітям сиротам та дітям позбавленим батьківського піклування, а також людям похилого віку, які перебувають в геріатричних центрах Закарпаття. Ми опікуємося притулками  для неповнолітніх ( що знаходяться в м.Свалява ) , в якому перебувають близько 130 дітей віком від 3 місяців до 18 років.
      Допомогу, в основному, надаємо медикаментами, медичними та гігієнічними засобами, товарами побутової хімії і продуктами харчування. Проводимо просвітницьку роботу серед молоді і студентів, щодо захисту людського життя з моменту зачаття до природної смерті, розповсюджуємо правдиву інформацію про аборти і їх наслідки, „стерилізацію”, контрацепцію та інші методи, що загрожують життю людини, її здоров’ю, руйнують сім’ю, а також про неприпустимість евтаназії.
    Священниками єпархіального відділу благодійності та соціального служіння  організовуються безкоштовні гарячі обіди для малозабезпечених  людей та людей без оприділеного місця життя, продовжується безкоштовна роздача продуктів харчування  нужденним.
     Не залишені поза увагою люди з вадами слуху та зору . Для їх потреб , в якості благодійної допомоги , для спеціалізованих закладів Закарпаття передаємо молитовники , які написані «Шрифтом Брайля». Бібліотекам Закарпаття даруємо  дитячі Біблії для безкоштовного користування бажаючих.

7.     Ви досить публічна людина як на служителя церкви. Можливо, ще задумуєтеся над політичним майбутнім?
  
    Христос сказав так : «Ніхто з тих, хто поклав руку свою на плуга та назад озирається, не благонадійний  для  Царства Божого!» , тому навіть не дозволяю собі думати про повернення до світського життя , а тим більше до політики. А тим хто до такого життя прагне, скажу : «Будьте готові до великої кількості бруду, неправди , осуду , лукавства , лицемірства, заздрощів  в вашу адресу зі сторони опонентів. Спасіння для своєї душі там Ви не знайдете» .
    Щодо публічності . Архієрейський сан зобов'язує мене працювати на розвиток Церкви в цілому і єпархії зокрема. Тому , як керівник обласного рівня, представляю єпархію на всіх державних заходах , мітингах , міжконфесійних молебнях , які проводяться на території Закарпатської області, а подекуди , з благословення нашого Предстоятеля Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета , і за її межами.

8.     Як ставитеся до поширення молитов в мережі Інтернет, чи мають вони таку ж силу як і молитва у церкві?

     Молитва завжди має силу, якщо вона від щирого серця. Погано коли , люди устами наближаються до Бога, а серце їхнє далеко від Нього.
     Стосовно поширення молитов  в мережі Інтернет. Особисто моя думка - а чому б і ні? Диявол пропагує розпусту та гріх, то чому б , на противагу йому , не поширювати молитву та Закон Божий у «всесвітній павутині»? А щодо молитви в церкві , то вона там сакральна , близька Богу ; храмове облаштування допомагає нам сконцентруватись на спілкуванні з Творцем, забути про проблеми , які нас оточують.
     Приклад : Багато хто з нас залишив батьківські домівки і переїхав на інше місце проживання. Різні ситуації  спонукали до цього - робота, навчання і .т.д…Проте спілкування з батьками ми не полишаємо,стараємося щодня телефонувати, аби почути такий бажаний, рідний голос. Поговоримо, розкажемо про свої проблеми,поділимось радощами та згодом все одно мусимо розмову завершити. І ніби все добре, проте від коротких гудків в телефоні ,  на серці появляється  якась туга чи сум.  Інше діло , коли ми приїжджаємо чи  приходимо в батьківський дім - живе спілкування підносить нас , ми радіємо , проходить сум та туга, бо віч-на-віч спілкуємося з тими , хто дав нам життя.               Так і з молитвою в церкві. Коли ми через свої клопоти, не приходимо на богослужіння в храм , і ніби молимось, але  все одно відчуваємо , що молитва була не повною. Тому , по можливості, мусимо частіше відвідувати храми Божі. І батьків).

9.     Як на Вашу думку: мозок і душа – це одне і теж?

       Мозок - це орган людського тіла, що погоджує і стабілізує всі життєво-важливі функції людського організму і здійснює контроль над поведінкою і психікою. Всі наші роздуми, відчуття, почуття, бажання і координація рухів пов`язані з роботою мозку, і якщо мозок перестає нормально працювати, то людина може перейти в вегетативний стан, тобто у нього втрачається дієздатність у всіх без винятку діях, почуттях і реакціях у відповідь на зовнішні подразники. Тобто мозок це частина тіла , яке , як відомо  « земля є  і відійде  в  землю", "бо людина це  порох, — і до пороху повернеться".
      Душа ж людська - безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, яка дана Богом, як животворче начало, для того, щоб управляти тілом. Іншими словами, душа – це життєва сила людини; Допоки людина жива, душа не відділяється від тіла. Усі дії чи, вірніше, порухи душі настільки різноманітні і складні, так переплітаються між собою, що їх, аби зручніше розрізняти, прийнято ділити на три види: думки, почуття і бажання.
1. Органом тіла, за допомогою якого душа здійснює свою розумову роботу, є мозок.
2. Центральним органом почуттів вважається серце. Воно є мірилом того, що нам приємно чи неприємно... Серце природно розглядається як центр життя людини, центр, в якому вміщується усе, що входить в душу ззовні, з якого виходить усе, що розкривається душею усередині.
3. Бажаннями людини керує воля, яка не має для себе матеріального органа в нашому тілі, а знаряддя для виконання її приписів – наші члени, що приводяться в рух за допомогою м`язів та нервів.
Результати діяльності нашого розуму і почуття, породжені серцем, чинять той чи інший тиск на волю, і наше тіло виконує ту чи іншу дію або рух.
Таким чином, душа і тіло тісно пов`язані одне з одним. Тіло за допомогою органів зовнішніх почуттів дає ті чи інші враження душі, а душа, в залежності від цього, так чи інакше керує тілом, його діяльністю. Однак усе ж необхідно розрізняти: життя тілесне – як задоволення потреб тіла, і життя душевне – як задоволення потреб душі.


10.                        Як часто приїжджаєте у Почаїв і чи підтримуєте зв'язок із друзями, знайомими із Почаєва?

    У Почаєві  буваю рідко - 4-5 разів на рік, і то проїздом , по дорозі до Києва. Багато часу забирає робота в єпархії та служіння, тому вибрати тривалий час для відвідин батьківського дому вкрай важко. Проте , по можливості , стараюсь підтримувати зв'язок  із почаївськими  друзями та знайомими, з якими пройшло моє  дитинство, юність, з якими навчався та товаришував.


      Яка Ваша думка щодо подій, які зараз відбуваються навколо Свято-Успенської Почаївської лаври?

      Почаївська Лавра – українська святиня світового масштабу. Я б сказав це другий Єрусалим.  Її не можна ділити на свою, або чужу – вона належить усім.     Велика кількість чудес , що відбуваються біля чудотворних ікон Божої Матері та мощей преподобних отців Іова та Амфілохія свідчать про велику святість, яка панує там. Тому потрібно віддавати «кесарю кесареве , а Богові боже», тобто , якщо людина не знаходить допомоги в лікарів, вона одразу ж звертається до Бога - йде до храму , і по вірі своїй знаходить там зцілення. Людина ж котра йде до церкви аби осудити когось ,або ж , не доведи Боже, сама буде осуджена в храмі священнослужителями, може віддалитись від Господа і Його Церкви назавжди - в майбутньому не отримавши жаданого спасіння. 
   
                    Розкажіть про свою родину. Чим займається єпископ Варсонофій у вільний від служіння час, яке має хобі?

Родина , слава Богу , не маленька . Пишаюсь своїми батьками, своїми сестрами ( їх у мене дві ) , п'ять вже дорослих племінників. Головним критерієм в нашій сім'ї є віра в Бога ( всі родичі православні християни ) взаєморозуміння, підтримка один одного та життя по справедливості і правді – так вчать нас батько і мати по сей день.
    Рідні зберігають вікові традиції дідів і прадідів у святкуванні найбільших християнських свят - Різдва Христового та Пасхи. Святвечір у нас , наприклад , проходить по особливому…12 пісних страв на столі, батько, коли засяє на небі перша зірка , розпочинає вечерю з молитви. Цілий день строгий піст.Трапеза проходить в спокої та очікуванні народження Богонемовляти.
     На Воскресіння Господнє більше клопочеться мати. Вже більше, як  тридцять років вона сама готує до святкового столу символ Воскреслого Господа – паску. Цей процес довготривалий  і важкий , адже лише щоб правильно замісити тісто ( вручну ) проходить дві години часу безперервного замішування. Випікається ж  святий пасхальний хліб у виготовленій за старинними технологіями   великій печі  , змурованій батьком.
    Стосовно питання про вільний від служіння час – відповім правдиво - його практично немає. Проте , коли є вільна година стараюсь прочитати щось з святоотцівської літератури, аби добре проповідувати після чергової служби Божої.
     На завершення цього інтерв'ю , хочу звернутись до всіх читачів такими словами : « В переддвер'ї  спасительного  постування , прошу у  всіх  Вас  прощення і молитов за немічну мою  душу. Бо ж, так само і я, милістю Божою, убогий архієрей, що призиває  кожного  до миру, любові й  взаєморозуміння, перший потребую прощення, Вашої  християнської любові й молитов.             Благословіть  брати й сестри, і простіть мені грішному.
      Господь Своєю благодаттю й чоловіколюбством нехай простить всіх Вас і благословить. Амінь».

+ Варсонофій
милістю Божою
єпископ Ужгородський і Закарпатський
Української Православної Церкви Київського Патріархату

2017 року  Божого
місто Мукачево
Закарпаття

Розмовляла Олена Ілинич. 

За матеріалами газети "Реально" прес-служба Закарпатської єпархії.

Рекомендована публікація

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІЛЬНОГО СЛУЖІННЯ БОГУ ТА ГРОМАДІ!

Найкраще на сайті: