+

середа, 4 січня 2017 р.

Єпископ Варсонофій про особливість Святвечора та святкування Різдва

Єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій розповів для читачів інтернет - порталу "Закарпаття релігійне" про особливості Святвечора та святкування Різдва Христового.Отже, подаємо інтерв"ю Архіпастиря :

    
Слава Ісусу Христу. Найперше хочу привітати усіх читачів порталу з Різдвом Христовим та  Новим 2017 роком. Перед тим, як розповісти про традиції святкування Святвечора та самого свята Різдва Господа нашого Ісуса Христа, найперше хочу нагадати читачам, що найсвятіша трапеза це є причастя Тіла і Крові Господньої, до яких ми всі повинні приступити у ці Богом дані святкові дні. Перед прийняттям Причастя обов’язково кожен християнин повинен принести Богомладенцю плоди покаяння у Таїнстві сповіді. І лише тоді , коли очистимось  духовно , ми по справжньому зможемо, з великою радістю,  зустріти Новонародженого Христа Дитятка, та прославити Його у колядах , щедрівках та віншуваннях у ці святкові дні.
Отже, як правильно готуватись до Святого вечора?
         Свято Різдва Христового належить до найбільших християнських дванадесятих свят, які Православна Церква відзначає особливо урочисто. Кульмінацією святкового приготування є Навечір’я Різдва Христового – день молитви й посту. Святвечір, а саме 6 січня, має не тільки глибокі за змістом церковні відправи, а й багатий він на народні обряди і звичаї, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів.
         Історія святкування Навечір’я перед  Різдвом Христовим сягає перших віків християнства, має окреме богослужіння, яке зветься Великі  або Царські часи,   які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, і де в псалмах та читаннях Пророків  зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі , посеред Храму, як символ Христа, що вже прийшов і сповіщає нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многоліття. В День Навечір’я Різдва Христового християни дотримуються  суворого посту.
Приготування до Святвечора. Що обов’язково повинно бути на святковому столі під час Святого вечора? Як правильно розпочинати святкову вечерю?
Ця вечеря Навечір’я хоч і пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв. Чому саме 12? У наш час це  число трактують як згадку про дванадцять апостолів Ісуса Христа.
Між стравами Святої Вечері на першому місці стоїть кутя  або коливо. Це варена пшениця з медом, маком та меленими горіхами .  Кутя з’явилася ще в дохристиянську добу. З тих часів вона зберегла символізм поминальної страви. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — символ вічного щастя святих у небі. Окрім цієї  головної страви, господині ставили варити узвар ,  пісні голубці, капусняк із пшоном і квасолею, горох, борщ пісний з карасями, кашу гречану, пшоняну, вареники з капустою, картоплею. Також смажили рибу, пекли млинці з кислого тіста, варили страви з грибами. Голубці, як правило, робили із заквашеними головками капусти, і начинка у них була різною.
На стіл укладали сіно тонким шаром, господиня клала на чотири кути зілля і часник. Зверху стелили білий обрус, а поверх нього часто стелили  другу скатертину.
На святково застелений стіл клали хліб  і в ньому робили дірку, в яку вставляли високу воскову свічку.  Був звичай свічку ставити в горня, наповнене ярим зерном, яке згодом підмішували до посівного зерна. Запалену свічку ніхто не мав права погасити весь вечір. Тільки опісля господар брав горщик з кутею, а господиня з узваром. Вони урочисто несли їх на покуття.  Потім вся родина ставала до спільної молитви. Спочатку моляться за померлих, а потім за всіх присутніх.
Коли на небі з’являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі. Починали вечерю з куті. Їли всі зі спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім’ї упродовж року. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви.
Укінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу, дякували Господу за прожитий рік і просили  долі  на наступний.
У центральній та східній частині України після Святвечора існував звичай носити вечерю дідусю і бабусі (якщо вони мешкали окремо), хрещеним батькам та добрим знайомим. «Нести вечерю» — то значить вшанувати старших, ділити надію, долю, добро, згадувати померлих.
 Як правильно святкувати Різдво?
Різдво – одне з найголовніших свят у році. В народі кажуть, що “на Різдво і сонце грає”.
Символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою – у пам’ять про Вифлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. Гілки прикрашені різнобарвними кулями, золотою мішурою, фігурками співаючих ангелів, пастухів з маленькими баранчиками, розсічені свічами та ліхтариками, начебто нагадуючи про вогні багаття й ліхтарів, що світили для Вифлеємських пастирів у святу ніч. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожнім будинку.
Серед зелених голок тихо передзвонюються, закликаючи свято, срібні дзвіночки, що подібні до тих, які палестинські пастухи стад надягали своїм вівцям. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки один одному, а для дітей вішають на гілки всілякі солодощі.
Починаючи з вечора, усюди ходили колядники з “вифлеємською зіркою”. На палці закріплювалася велика зірка з золоченого паперу, прикрашалася ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя чи Божої Матері, потім з цією зіркою співаючі різдвяні колядки та щедрівки  обходили навколишні будинки.
Древнім різдвяним звичаєм було і ходіння з вертепом. По-слов’янськи вертеп представляв із себе невеликий короб, що зображує печеру, де, за переказом, народився Христос. Цей короб був мініатюрним ляльковим театром, у якому народні умільці грали цілі вистави на тему Різдва. У XIX столітті в багатьох міських будинках увійшло в моду робити для дітей маленький домашній вертеп. Його ставили під ялинку. Ляльок мистецьки виготовляли з паперу, вати, воску, наряджали в парчеві і шовкові каптани. Тут були і східні волхви, і ангели, що славословлять, але центром композиції неминуче були Марія з Йосифом, які схилилися над яслами з Божественною Дитиною.
Свято Різдва відзначається християнами, насамперед, справами добродійності. У цей день щедро роздавали милостиню. У кожнім будинку колядників чекали частування чи гроші. Не прийняти коляди вважалося великим гріхом. Люди заможні вважали своїм обов’язком надіслати милостиню жебракам, хворим, удовам і сиротам. Не забували навіть про тварин, адже, відповідно до переказу, у холодну ніч віл і осел зігрівали Богонемовля своїм подихом. У селах для птахів, що страждають від голоду і холоду, виставляли житній сніп. Для дітей улаштовувалися і зараз улаштовуються різдвяні ялинки, вистави, свята з роздачею подарунків.
Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.
    На завершення цієї розповіді , хочу звернутися до кожного християнина нашої Срібної Богом благословенної землі , не залежно від їх конфесійної приналежності , словами святого  Амвросія, єпископа Медіоланського: «Браття! Зустрічаючи день Різдва Господа нашого, очистимо себе від усякої скверни гріхів, наповнимо скарбниці різноманітними дарами, щоб того святого дня було чим втішити подорожуючих, полегшити скорботи вдів, одягнути бідних. Бо хіба добре буде, якщо в одному і тому ж домі, між рабами одного господаря, інший буде веселитися, зодягнувшись у шовкову одіж, а другий стане сумувати, ходячи в старім вбрані, – один буде насолоджуватися їжею, а інший терпіти голод і холод, – той стане страждати від вчорашнього сп’яніння, а той від вчорашнього постування. І якою буде дія нашої молитви, коли ми просимо визволити нас від лукавого, а самі не хочемо ставитися милосердно і з любов’ю до наших братів? Станемо уподібнюватися до Господа…»  
    Вітаю з Різдвом Христовим читачів порталу «Закарпаття релігійне», християн нашої області всіх конфесій, владу краю, Народних депутатів України від Закарпаття, військовослужбовців , духовенство, чернецтво, мирян і бажаю, щоб Бог послав мир у наші душі, у наші сім’ї і в нашу державу. Молюся , щоб ми  проводили своє життя у любові до Бога і до ближнього. Нехай Бог благословить усіх нас!

 Христос Рождається! Славімо Його!
 + Варсонофій
єпископ Ужгородський і Закарпатський
Різдво Христове – 2017 року Божого.
Місто Мукачево

За матеріалами "Закарпаття релігійне" - Прес-служба Закарпатської єпархії УПЦ КП.
    

Рекомендована публікація

Запрошуємо на осіннє паломництво до Святої Землі.

Паломницький відділ "АГІОС" Закарпатської єпархії, з благословення єпископа Ужгородського і Закарпатського Варсонофія   запро...

Найкраще на сайті: