+

середа, 4 січня 2017 р.

Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця.

Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця (+близько 304 р.) постраждала в часи правління римського імператора Діоклетіана (284-305). Народилася вона в Римі, в сім'ї сенатора Претекстата. Батько її був язичником, мати Фавста — таємною християнкою, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю ученістю святому Хрисогону (+близько 304 р.; пам'ять 22 грудня). Хрисогон учив Анастасію Святому Письму і виконанню Закону Божого. Після закінчення навчання про Анастасію говорили як про мудру і прекрасну діву. Після смерті матері, не зважаючи на бажання дочки, батько видав її заміж за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівства й уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і зберігала чистоту.
У темницях Риму у той час перебувало багато ув'язнених християн. У жебрацькому одязі свята таємно відвідувала в'язнів, — умивала і годувала хворих, нездатних рухатися, перев'язувала рани, втішала усіх, хто потребував цього. Її учитель і наставник два роки терпів в ув’язненні. Зустрічаючись з ним, вона навчалась його довготерпінню і відданості Спасителеві. Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про це, жорстоко побив її, помістив в окремій кімнаті і біля дверей поставив варту. Свята тужила, що позбулася можливості допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб оволодіти багатим спадком, постійно катував дружину. Свята писала своєму учителеві: «Чоловік мій... мучить мене як супротивника його язичницької віри в такому тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господові, впасти мертвою». У листі у відповідь святий Хрисогон утішав мученицю: «Світлу завжди передує пітьма, і після хвороби часто повертається здоров'я, і після смерті обіцяне нам життя». І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя. По дорозі в Персію він потонув під час бурі, що несподівано почалася.
Тепер свята знову могла відвідувати християн, що терпіли в темницях, отриманий спадок вона витрачала на одяг, їжу і ліки для хворих. Святого Хрисогона відіслали до Аквилеї (місто у верхній Італії) на суд до імператора Діоклетіана, — Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини, за Божественним одкровенням, було сховане пресвітером Зоїлом. Через 30 днів після смерті святий Хрисогон явився Зоїлові і пророкував близьку кончину трьох юних християнок, що жили недалеко, — Агапії, Хіонії та Ірини (+304; пам'ять 16 квітня). І повелів послати до них святу Анастасію. Таке видіння було і святій Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощей святого Хрисогона, потім в духовній бесіді укріпила мужність трьох дів перед тортурами, що на них чекали. Після кончини мучениць, вона сама поховала їхні тіла.
Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, що перебували в темницях. Так вона отримала дар зцілення. Трудами і словами розради свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, піклуванням про тіла і душі стражденних, звільняла («розрішала») їх від уз відчаю, страху і безпорадності, тому і названа Узорішительницею. У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих трудах.
Стало відомо, що Анастасія — християнка, її узяли під варту і відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, Діоклетіан дізнався, що вона усі свої статки витратила на нужденних, а золоті, срібні і мідні статуетки перелила на гроші і годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним. Імператор наказав відвести святу до верховного жреця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або жорстоко стратив. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами і знаряддями тортур, покладеними з двох боків біля неї. Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя тортур: «Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і догоджу жаданому Женихові моєму — Христу». Перш, ніж піддати святу Анастасію тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її. Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснув йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилась на волі і разом з Феодотією продовжувала служити в'язням. Незабаром свята Феодотія і три її сини були віддані на мученицьку смерть анфипатом (начальником області) Микитієм в їхньому рідному місті Нікеї (+близько 304; пам'ять 29 липня і 22 грудня). Святу Анастасію знову ув’язнили і 60 днів мордували голодом. Щоночі мучениці являлася свята Феодотія, підбадьорювала і укріпляла її в терпінні. Бачачи, що голод не заподіяв святій шкоди, ігемон Іллірії наказав втопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християн Євтіхіан (+ близько 304; пам'ять 22 грудня). Воїни посадили в'язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили декілька пробоїн, щоб той затонув. Судно стало занурюватися у воду, та в'язні побачили мученицю Феодотію, що управляла вітрилами і направляла корабель до берега. 120 чоловік, вражені дивом, увірували в Христа — святі Анастасія і Євтіхіан хрестили їх. Дізнавшись про те, що сталося, ігемон наказав страчувати усіх новохрещених. Святу Анастасію розтягнули над вогнищем між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг свята Анастасія Узорішительниця.
Тіло святої залишилося неушкодженим, — поховала його благочестива християнка Аполлінарія. Після закінчення гонінь вона побудувала над труною святої великомучениці Анастасії церкву. Пізніше голову і десницю великомучениці перенесли у монастир святої Анастасії Узорішительниці, який заснували неподалік від Святої Гори Афон, де вони перебувають до сьогоднішнього дня. Пам’ять святої вшановується 4 січня.

Рекомендована публікація

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІЛЬНОГО СЛУЖІННЯ БОГУ ТА ГРОМАДІ!

Найкраще на сайті: