ЗАЯВА ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА.

У зв‘язку з поширенням низки публікацій, явною метою яких є посіяти замішання в Українській Церкві та в суспільстві, підірвати процес діалогу між українською стороною та Константинопольською Матір‘ю-Церквою - Вселенським Патріархатом, хочу повідомити всіх про наступне.

Обрання Предстоятеля для єдиної помісної Української Православної Церкви відбуватиметься на Соборі, після того, як на ньому буде проголошене і утверджене церковне об‘єднання.

Самовисування кандидатур на Предстрятельство в Церкві не допускається канонами. Раніше повідомлялося, що єпископат УПЦ Київського Патріархату пропонуватиме мою кандидатуру для обрання Предстоятелем.

Я дякую єпископату за висловлення довіри до мене, так само, як вдячний за потужну підтримку з боку повноти Київського Патріархату і всього суспільства. Зараз у мене є сформоване бачення того, як далі треба діяти, і про нього через наше особисте спілкування знають наші партнери з діалогу, що триває. Запевняю, що в рамках цього діалогу ми дотримувалися і будемо дотримуватися взятих на себе зобов‘язань так само, як і його інші учасники.

Якою буде моя відповідь на згадану вище пропозицію про обрання, якщо вона буде оголошена офіційно на Соборі - я також офіційно повідомлю Собору, обґрунтувавши перед ним своє бачення і рішення та очікуючи від нього підтримки моєї позиції.

Підставою для відповіді буде виключно розуміння блага Церкви і відповідальність перед Господом за належне виконання дорученого мені Ним служіння на Київському престолі, яке я, з милості Божої, несу вже понад 52 роки.

Дотепер, коли було потрібно для Церкви - я був твердим і непохитним, не полишаючи Предстоятельства, хоч і вимагали цього від мене у Москві, вживаючи і примус, і обіцянки. Так само заради блага Церкви я йшов і на поступки, зокрема коли бувши Предстоятелем УПЦ, я заради об‘єднання у 1992 р. поступився цією посадою.

Рік тому Московська патріархія моє бажання досягти визнання автокефалії Української Церкви і мій лист про кроки, спрямовані до цього, сприйняла як нагоду зруйнувати і поглинути Київський Патріархат. Я рішуче став на заваді цьому - і московський план провалився.

За всі ці десятиліття ні погрози сильних світу цього, ні море бруду, яким чорнили моє ім‘я, ні «заборони та анафеми» - ніщо не змусило мене відступити від виконання волі Божої та служіння Українській Церкві. Історія засвідчує вірність такого шляху і я хочу запевнити наш єпископат, духовенство і паству, що не відступлю від нього і у майбутньому.

Тому і зараз, маючи відповідальність як Патріарх Київський і всієї Руси-України, я робив і робитиму все необхідне для того, щоби об‘єднавчий процес був успішно довершений, щоби єдина Помісна УПЦ була утверджена, а потім визнана іншими Помісними Церквами.

Одночасно недопустимо, щоби привід змін у Церкві був використаний недоброзичливцями аби підірвати її єдність чи перетворити на знаряддя чужих інтересів, - таке знаряддя, яким, нажаль, є зараз Митрополія Московського Патріархату в Україні. Нашому народу і країні потрібна справді незалежна Церква, а не чужий інструмент, лише прикритий найменуванням незалежності.

Супротивники розуміють історичну важливість того, що відбувається, так само як і чутливість процесу підготовчого діалогу. Тому і роблять все, на що здатні, щоби перешкодити успіху, задіявши різні засоби - гроші, дипломатію, спецслужби, залежні від них ЗМІ, вживаючи напівбрехню і відверту неправду.

Я закликаю і всю повноту Церкви Київського Патріархату, і українське суспільство, і всіх учасників об‘єднавчого процесу - зберігати мудрість і тверезість. Мета ворогів - посіяти недовіру і замішання. Наша спільна мета - успішно завершити розпочату справу.

І я вірю, що це відбудеться - з допомогою Божою!

ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України

19 листопада 2018 р.

Прес-служба Закарпатської єпархії, за інформацією Прес-центру Київської Патріархії.