Віряни Закарпатської єпархії долучилися до Всеукраїнської Патріаршої прощі до Українського Афону-Манявського скита.
07 липня 2018 року, з благословення єпископа Ужгородського і Закарпатського Варсонофія , відбулась паломницька подорож вірян Закарпатської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату , під керівництвом протоієрея Сергія Потюка та протоієрея Андрія Валька, до Українського Афону - Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря.
В цей день Православна Церква вшановує пам'ять Різдва святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, та преподобних Іова (1621) та Феодосія (1629) Великоскитських Манявських .
На прощу до Українського Афону прибув Святіший Патріарх Київський та всієї Руси- України Філарет.
Тисячі вірян молилися за Українську Державу, за народ, за мир і єднання, за перемогу над ворогом який зазіхає на нашу землю і за кожного українця , та за Єдину Помісну Православну Церкву.
Віряни з Закарпаття також побували біля "Блаженного каменя". Згідно з давніми переказами, саме біля цього каменя були перші поселення ченців, які рятуючись від татар, шукали місце, щоб осісти та заснувати обитель. Ченці вирішили, що залишаться там, де вода така ж приємна на смак, як і освячена - взята з собою з іншого монастиря. Саме біля "Блаженного каменю" монахами і була виявлена така вода.
В цей день Православна Церква вшановує пам'ять Різдва святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, та преподобних Іова (1621) та Феодосія (1629) Великоскитських Манявських .
На прощу до Українського Афону прибув Святіший Патріарх Київський та всієї Руси- України Філарет.
Тисячі вірян молилися за Українську Державу, за народ, за мир і єднання, за перемогу над ворогом який зазіхає на нашу землю і за кожного українця , та за Єдину Помісну Православну Церкву.
Віряни з Закарпаття також побували біля "Блаженного каменя". Згідно з давніми переказами, саме біля цього каменя були перші поселення ченців, які рятуючись від татар, шукали місце, щоб осісти та заснувати обитель. Ченці вирішили, що залишаться там, де вода така ж приємна на смак, як і освячена - взята з собою з іншого монастиря. Саме біля "Блаженного каменю" монахами і була виявлена така вода.
