Богослужіння у день пам'яті священномученика Макарія, митрополита Київського.
14 травня 2018 року Православна Церква вшановує пам'ять священномученика Макарія, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, нетлінні і чудотворні мощі якого спочивають у Володимирському кафедральному соборі столиці. Також цього дня повнота Української Православної Церкви Київського Патріархату відзначає 52-гу річницю служіння Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на Київській архієрейській кафедрі. За всю понад тисячолітню історію Української Церкви – це найдовший період неперервного служіння на Київському престолі.
14 травня 1966 р. владика Філарет був призначений архієпископом Київським і Галицьким, Патріаршим Екзархом всієї України та з того часу в сані архієпископа, митрополита, а з жовтня 1995 р. – Патріарха несе своє служіння в Українській Церкві на столичній кафедрі.
З нагоди свята, 13-14 травня 2018 року Предстоятель Київського Патріархату очолив у Володимирському кафедральному соборі м. Києва урочисті богослужіння.
13 травня, напередодні дня пам'яті священномученика Макарія, Святійший Патріарх Філарет звершив Всенічне бдіння.
Його Святості співслужив собор архієреїв Української Православної Церкви Київського Патріархату з України та закордону, численне духовенство міста Києва, Київської та інших єпархій, які прибули до столиці.
Закарпатську єпархію представляв єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій
З благословення Святійшого Патріарха Філарета служіння літії очолив Патріарший намісник митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній.
На полієлеї урочисто і піднесено звучали слова величання на честь святителя Макарія. Після полієлею Патріарх Філарет біля нетлінних мощей священномученика Макарія помазував духовенство і парафіян благословенним єлеєм.
14 травня 2018 року, у самий день свята, Святійший Патріарх Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі.
Під час Божественної літургії співали Патріарший хор Володимирського собору (регент Вероніка Матвієнко), хор Київської православної богословської академії (регент диякон Юрій Мигаль) та кліросний хор Володимирського собору (регент Тетяна Солосич).
Разом з парафіянами за богослужінням молилися викладачі і студенти Київської православної богословської академії та Рівненської духовної семінарії.
На запричасному проповідь про життя у Христі і мученицьку кончину святого Макарія виголосив архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.
Після закінчення Літургії Предстоятель очолив молебень до священномученика Макарія, перед його нетлінними і чудотворними мощами. Потім, під багаторазовий спів величання святому Макарію, Патріарх, архієреї, духовенство та парафіяни благоговійно приклалися до мощей священномученика.
Первосвятитель привітав усіх присутніх зі святом:
"Ваші преосвящентва, всечесні отці, дорогі браття і сестри! Поздоровляю вас зі святом на честь святого священномученкиа Макарія, митрополита Київського. Священномученик Макарій, як ви сьогодні чули з проповіді архієпископа Євстратія, життя своє віддав за свою паству, тому що вважав, що треба йому, як митрополиту Київському, виконувати свої пастирські обов’язки. А це означає, що кожна людина, християнин, повинен виконувати свої обов’язки. Так вчить нас своїм житієм святий священномученик Макарій. І не боятись смерті, як не боявся смерті і святий священномученик Макарій, тому що смерті не існує для людини, яка прийшла у цей світ. Господь подолав смерть і тому смерті не треба боятись. І воїни наші, які захищають нашу землю, теж смерті не бояться, а любов свою до своєї рідної землі виявляють. Тому і священномученик Макарій буде для нашого життя прикладом віри, і ті воїни, які віддають своє життя за нашу державу і за нашу українську землю. По молитвах святого Макарія нехай Господь і нам дарує вічне блаженне життя" - сказав Патріарх.
Урочисте богослужіння завершилося уставним многоліттям.
Священномученик Макарій, митрополит Київський, Галицький і всієї Руси жив у XV столітті. Про те, де саме народився майбутній Святитель, немає достатніх відомостей. Відомо, що батьки виховали його у православній вірі.
В юнацькі роки він ніс послух у київських монастирях, в одному з яких прийняв чернечий постриг, а згодом переїхав до Вільно (суч. Вільнюс). Близько 1478 року він стає архімандритом Віленського Свято-Троїцького монастиря та Митрополичим Намісником над усіма православними монастирями і церквами Литовського Князівства.
В 1495 році, після смерті Київського Митрополита Іони (Глезни), Собором руських (українських) архієреїв відбулося поставлення архімандрита Макарія Митрополитом. Для одержання благословення до Константинопольського Патріарха Нифонта були послані старець Діонісій і чернець Герман. 1496 року Патріарх надіслав Великому князеві, княгині та митрополиту Макарію листа з благословенням.
Митрополит Макарій був ревним пастирем, стежив за дисципліною духовенства, намагався підвищити моральний рівень священнослужителів своєї Митрополії, але до порушників церковної дисципліни та християнської моралі був дуже суворим. Багато допомагав він нужденних. Також святитель виступав на захист Православної Церкви від католицьких можновладців.
У ті часи, усі Київські митрополити, які були до святителя Макарія, жили не в Києві, адже давнє місто було напівзруйнованим. Їхати туди вважалося небезпечним через напади татар. Після обрання митрополит Макарій, за прикладом своїх попередників, якийсь час жив у м. Вільно.
Митрополит Київський Макарій вважав своїм архипастирським обов’язком відвідати давню кафедру Київських митрополитів й підтримати свою паству.
У пасхальні дні 1497 року митрополит Макарій поспішав відвідати Київ. Однак, планам митрополита не судилося здійснитися: під час поїздки Митрополит Макарій постраждав мученицькою смертю. Сталося це у селі Скриголов, що неподалік від міста Мозир (територія сучасної Білорусі). Митрополит Макарій проїжджав повз це село саме у неділю (14 травня) та зупинився, щоб відслужити у місцевій церкві Літургію. Під час Божественної Літургії стало відомо, що наближаються татари. Митрополит Макарій вийшов на амвон і повідомив про це вірних, закликаючи їх сховатися: "Рятуйтесь, діти мої, а мені не можна. Я віддаю себе в руки Господні". Всі сховалися у лісі. Сам митрополит залишився у церкві та продовжив молитись. Увірвавшись до храму, татари вбили митрополита Макарія перед Престолом у вівтарі, відрубавши йому голову.
Після відходу татар місцеві селяни повернулися до свого села. Через декілька місяців під час косіння серед трав було знайдено нетлінне тіло митрополита Макарія. Незабаром разом із монахами Києво-Печерської Лаври мощі доставили зі Скриголова до Києва у Софійський собор, поклавши їх у раку. Біля раки священомученика Макарія сталося багато чудес.
В 1547 році митрополита Макарія було канонізовано. З того часу мощі священномученика перебували у Софійському соборі. У 1930-х роках мощі перенесли у Свято-Володимирський кафедральний собор, де вони й перебувають зараз.
Прес-служба Закарпатської єпархії за інформацією Прес-центру Київської Патріархії.