+

субота, 11 лютого 2017 р.

Собор вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого.

12 лютого Церква відзначає Собор вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого.
Історія встановлення соборного свята на честь святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого супроводжувалася неабиякими суперечками у тогочасному християнському суспільстві.
При імператорі Олексії Комніні, який правив із 1081 по 1118 рік, у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори мужів, освічених у питаннях християнської віри. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоанна Златоуста. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу святителю Василію над двома іншими, оскільки він, як ніхто досі, зумів пояснити таємниці природи і своїми чеснотами піднісся на ангельську висоту. У ньому, стверджували його прихильники, не було нічого низького або земного, він був організатором чернецтва, главою всієї Церкви в боротьбі з єресями, суворим і вимогливим пастирем, ревнителем чистоти звичаїв. Тому, робили висновок вони, святий Василій стоїть вище Іоанна Златоуста, який, за своїм м’яким характером був більш схильний прощати грішників.
Інша партія, навпаки, захищала Златоуста, заперечуючи опонентам, що прославлений єпископ Константинополя так само активно, як і святий Василій, боровся із недоліками суспільства, закликав грішників до покаяння і спонукав народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, Златоуст-пастир оросив Церкву Христову справжньою повноводною рікою проповідей. У них він тлумачив Слово Боже і показував, як його застосовувати в повсякденному житті, причому йому вдалося це зробити краще, ніж двом іншим християнським учителям.
Прихильники третьої групи ратували за те, щоб визнати головним святителя Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Вони говорили, що святий Григорій краще за всіх освоїв мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого рівня в спогляданні Бога, тому ніхто з людей не зміг настільки доступно і повно викласти вчення про Святу Трійцю.
Таким чином, кожна група захищала одного отця Церкви перед двома іншими, і це протистояння охопило незабаром усіх жителів столиці. Уже нітрохи не думаючи про шанобливе ставлення до святителів, люди вступали в нескінченні суперечки і сварки. Розбіжностям думок між прихильниками трьох святителів не було видно ні кінця, ні краю.
Тоді одного разу вночі три святителі з’явилися уві сні святому Іоанну Мавроподу, митрополиту Євхаїтському, спершу по одному, а потім утрьох. В один голос вони йому заявили: «Як ти бачиш, ми всі разом перебуваємо поряд із Богом, і ніякі сварки чи суперництво нас не розділяють. Кожен із нас у тій мірі обставин і натхнення, що була йому дарована Святим Духом, писав і учив усьому необхідному для порятунку людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. Якщо ти призиваєш ім’я одного з нас, двоє інших також чують твої молитви. Маєш звеліти тим, хто сперечається, не створювати через нас розколів у Церкві, оскільки за життя на землі всі свої зусилля ми присвячували встановленню єдності і згоди у світі. Об’єднай дні нашої пам’яті в одне свято і склади для нього службу, включивши туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, відповідно до уміння й таланту, який Господь тобі дав. Передай цю службу християнам, щоб вони святкували її щороку. Якщо вони будуть шанувати нас таким чином – єдиними перед Богом і в Богові, то ми обіцяємо, що будемо клопотати в нашій спільній молитві про їх порятунок». Після цих слів святителі піднялися на небо, охоплені невимовним світлом, звертаючись один до одного по імені. Тоді святитель Іоанн Мавропод негайно зібрав народ і розповів про одкровення. Авторитет митрополита подіяв, і опоненти припинили суперечки. Містяни стали просити Іоанна негайно взятися за укладення служби загальному святу Трьох Святителів. Усебічно обдумавши питання, святитель Іоанн вирішив відвести для цього святкування тридцятий день січня (за старим стилем, – ред.), щоб немов печаткою скріпити цей місяць, упродовж якого згадується пам’ять усіх трьох святителів.
Як співається в численних тропарях цієї чудової служби, три святителі, «земна трійця», різні як особистості, але єдині за благодаттю Божою, заповідали нам у своїх писаннях і прикладом свого життя шанувати і прославляти Пресвяту Трійцю – Бога Єдиного в трьох Особах. Ці світильники Церкви розповсюдили по всій землі світло істинної віри, всупереч небезпекам і переслідуванням, і залишили нам, їх нащадкам, святу спадщину. Через вивчення їх творінь ми можемо також досягти вищого блаженства і вічного життя поруч із Богом та Його святими.
Упродовж січня ми святкуємо пам’ять багатьох славних ієрархів, сповідників і подвижників, та завершуємо його соборним святом на честь трьох великих святителів. Таким чином Церква згадує всіх святих, які проповідували православну віру своїм життям або у своїх творіннях. Цим святом ми віддаємо данину поваги всій сукупності знань і освіченості, що з благодаттю Божою вбирають серця вірян через ознайомлення зі словом святительської проповіді. В результаті свято Трьох Святителів є спогадом усіх отців Церкви і всіх прикладів євангельської досконалості, що Святий Дух дарує в усі часи і в усіх місцях, щоб з’являлися нові пророки і нові апостоли, провідники наших душ на Небеса, розрадники народу і полум’яні стовпи молитви, на яких і спочиває Церква, зміцнюючись в істині.

Рекомендована публікація

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІЛЬНОГО СЛУЖІННЯ БОГУ ТА ГРОМАДІ!

Найкраще на сайті: