+

пʼятниця, 3 лютого 2017 р.

5 лютого- Неділя про митаря і фарисея.Розпочинається підготовка до Великого посту.

Ця неділя – особлива, адже відкриває перед нами перспективу найбільш важливого відрізку богослужбового року і розпочинає підготовку до Великого посту.
Головна мета підготовчих неділь – нагадати нам, що таке справжнє покаяння, той стан душі, коли людина об’єктивно бачить власні духовні вади і погані вчинки, а не шукає такі вади в іншому.
Зовнішньою ознакою цієї підготовки є особливий піснеспів, який від цієї суботи лунатиме кожної Всенічної майже до Пасхи: «Покаяння відкрий  мені  двері, Життєдавче…»
А для того, щоб відкрити ці двері, Церква пропонує відповідне недільне Євангельське читання, завдяки якому неділя й отримала назву – Неділі про митаря і фарисея.
Зараз у списку престижних професій сучасності співробітник податкової поліції або високопосадовець митної служби (сьогоднішні нащадки колишніх митарів) посідають почесні місця та є омріяною ціллю для багатьох молодих людей.
Водночас якщо вас назвуть фарисеєм, скоріше за все, ви образитесь. І невипадково, адже за цим словом міцно закріпилася асоціація з лицемірством та нещирістю.
Та варто замислитися, хто ж були фарисей та митар у часи Господа Ісуса Христа.  
Сьогодні слово «Фарисей» символізує щось погане. Проте 2000 років тому фарисеї були духовною елітою суспільства. «Відокремлені» — буквально перекладається ця назва. Фарисеї вважали себе відокремленими від усього нечистого, незаконного. Знавці обрядів та приписів Тори, вони вважали себе чи не єдиними істинними втілювачами духовних законів у повсякденному житті (мається на увазі Закон Мойсея).
На противагу їм митарі завжди користувались дурною славою – і це зрозуміло, адже мало того, що частину державних податків вони нахабно привласнювали собі, так до всього іншого ще й працювали на язичницьку державу – ненависну Римську імперію. Більшої нечистоти в очах істинного фарисея годі було й шукати!

А тепер поглянемо на текст Євангелія від Луки:

Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. 
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.

Зазвичай ми звикли дивитися на інших, ретельно фіксуючи їхні вади та з легкістю записуючи їх до стану грішників та ворогів – і Божих, і особистих.
Тим часом будь-який православний молитвослов починається словами так званої «митаревої молитви»: «Боже, милостивий будь до мене, грішного!» Це невипадково, оскільки будь-яке духовне життя людини може розпочатись лише з усвідомлення власних гріхів і недосконалості.
Тож нехай нелицемірне смирення перед Богом та ясне бачення передусім своїх духовних проблем стануть для кожного з нас початком пошуку Правди. А для цього частіше вдивляймося в Мірило дійсної праведності – Господа Ісуса Христа, адже Він і прийшов у цей світ для того, щоб зробити людину по-справжньому досконалою.

Рекомендована публікація

Запрошуємо на осіннє паломництво до Святої Землі.

Паломницький відділ "АГІОС" Закарпатської єпархії, з благословення єпископа Ужгородського і Закарпатського Варсонофія   запрошу...

Найкраще на сайті: