+

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Обставини Різдва Христового згідно тексту Євангелій.



Про подію Різдва Христового, нам говорять два  євангелісти: Матфей і Лука. Євангеліст Матфей яскраво змальовує як надзвичайну скромність і відданість волі Божій Пречистої Діви Марії, так і ставлення до Неї та до Божого одкровення праведного Йосифа.
В Євангелії від св. Луки говориться, що перед Різдвом Христовим вийшло імператорське повеління про всенародний перепис і, що цей перепис був першим при Августі, в час правління Квірінія Сирією. Переписи населення, що проводилися за часів Римських імператорі і після них,- це був письмовий облік усіх громадян імперії та всього майна, на яке накладався державний податок. У євреїв був звичай вести народні переписи по колінах, племенах і родах і в праотцівських містах: це повеління Кесаря привело в рух всю Юдею: ідучи – говорить Євангеліст – всі йшли записатися, кожен до свого міста. Віфлеєм знаходився в коліні Юди, був містом народження Давида, і шанувався родовим містом потомків його: сюди і повинен був відправитися для перепису Йосиф, як нащадок Давида. Марія ж, як жінка, не підлягала народному перепису, могла залишатися в дома, як це вимагав Її стан. Але Вона, як свідчить передання була, єдиною в роду і не мала ні братів, ні сестер, а такі жінки, як спадкоємці імені і всього родового майна, підлягали перепису на рівні з чоловіками. Тому, Благодатна Діва, що походила з роду Давидового, не дивлячись на останні дні вагітності, повинна була іти в Свій родовий Віфлеєм, щоб, внести Своє ім’я в список перепису. Більше трьох діб, потрібно для звичайної подорожі з Назарету в Віфлеєм; а за вказаними обставинами, Вона могла дещо повільніше пройти цей шлях. І тому не дивно, що при закінченні довготривалої подорожі по гористій місцевості, і цьому стані у якому перебувала Свята Діва, Вона втомилася і наближаючись до Віфлеєму відчула потребу у відпочинку. Передання говорить, що не далеко від Віфлеєму, стомлена Преблагословенна зійшла з осляти, на якого сідала, тоді коли дуже стомилася, і побачивши в стороні від дороги великий камінь, прилягла на нього і спочила, а по закінченні відпочинку знову пішла до Віфлеєму.                                   
Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй. Ледве Свята сімя добралася до міста, як настав час Марії родити; Йосиф шукав у місті зручне приміщення, і не зміг знайти ніякого пристановища. Місто було мале, а багато людей, які прийшли для перепису, до такої степені переповнили всі доми, що не було в них вільного кутка для Них. У всіх гостинницях не було місця і при таких обставинах ніхто не хотів прийняти під покрівлю дому свого бідного старця і Діву. Залишилось шукати тільки якогось притулку в цій місцевості. Біля Віфлеємських воріт була печера, яка знаходилась в камяній горі. В цю печеру під час бурі, пастухи заганяли скот,і в час негоди, могли собі в ній знайти укриття. У середині печери, в стіні,була заглиблина, яка була яслами для тварин. Свята Діва і Йосиф змушені були скористатися цією печерою і там шукати притулку від холоду для себе і очікуючого Младенця. В цій печері Благодатна Приснодіва, 25 грудня, сама, без сторонньої  допомоги і безболісно, народила воплочене Слово- Господа нашого Ісуса Христа. Про безболісне народження Пресвятою Дівою Господа свідчить св.Андрій Критський:  «Мати не відчула болізні народження,які є в народжуючих… Діва, породила безіменно зачатого,перебувала непорочною Дівою і зберегла непорушними ключі дівства». Так само це помічає і св.Іоан Дамаскін: «Христос рождається в звичайний час,по виповненні девяти місяців, на початку десятого, по звичайному закону плодоношення, але безболісно, вище закону народження… і за народженням не було болізні». Після народження Спасителя, так як і до народження його, Пресвята Богоматір залишилася Дівою, тому св.Церква вшановує її Приснодівою. Євангеліст говорить, що Пресвята Діва народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла. Це означає,що св.Діва Сама прийняла в Свої пречисті руки Божественного Младенця, Сама сповила Його пеленами і поклала в яслах і Сама же, без сумніву, перша підвелась на коліна перед Тим, Який удостоїв Її бути Своєю Матірю. Св. Афанасій Олександрійський, роздумуючи по вищенаведених словах Євангеліста, говорить: «подивися, як тайно народжує Діва: Сама народжує – Сама і пеленає?» У звичайних жінок це відбувається по іншому: вони народжують за допомогою других і немовлят їх пеленають інші; не так у Пресвятої Діви: Вона Мати – без зусиль і мук; Вона і бабка Сама Собі, ніким не навчена: Вона не допустила нікого доторкнутися нечистими руками до народженого Нею Пречистого Младенця, а Сама служить народженому від неї і вищої від Неї; Сама пеленає і кладе Його в ясла». З трепетом і в благоговійному мовчанні приклонився Йосиф перед Пречистою Матірю і Божественним Сином Її і зрозумів, що народжений – воістину є від Духа Святого. «Таїнство дивне і преславне бачу! Небо – вертеп; престол херувимський – Діву; ясла – вмістилище, в них же возлежить невмістимий Христос Бог» такі благоговійні думки віруючої  душі, про Віфлеємську подію! «Йосиф ще не досконало знав Пресвяту Діву замічає св. Афанасій,- поки Вона не породила Сина Свого Первістка. У євреїв кожного першого народженого сина, називають  первістком». Коли ж Вона породила, тоді Йосиф пізнав, хто Вона була і ким сподобилася бути. Пізнав, побачив  Діву, яка годувала молоком, і разом з тим зберігши нетлінним цвіт дівоцтва Свого: побачив Діву породившую, але болів народження не відчувшою. Тоді він зрозумів, що дійсно про цю Діву написав Ісая: «ось Діва в утробі прийме!» Далі євангеліст Лука пише про явлення ангелів пастухам, які у різдвяну ніч стерегли свої отари, і про поклоніння пастухів новонародженому Спасителеві. Не відкриває Господь тайну Боговтілення перед земними царями та владиками, які через свою земну гордість і духовну байдужість не зможуть пізнати Сина Божого в людському тілі, а відкриває перед простими пастухами, які, за словами св. Іоанна Злолотоустого, пильнували не тільки отару, а перш за все пильнували свої душі.
Водночас воїнство небесне, що  з’явилося пастухам відразу ж після слів ангельського благовістя, як свідчить євангеліст Лука, в піснях прославляє Бога і бажає миру людям доброї волі. Це є свідченням того, що прихід на землю Бога в людському тілі був і залишається важливою подією не тільки для людства, але й для світу духовного. Різдво Христове – це початок відновлення того зв’язку між світом духовним, небесним і світом матеріальним, земним, який був розірваний гріхопадінням першого Адама. Через що апостол Павло і називає Ісуса Христа другим Адамом ( 1 Кор. 15, 22. 45).

За матеріалами Львівської Православної Богословської Академії - Прес-служба Закарпатської єпархії УПЦ КП.

Різдвяне послання Святійшого Патріарха Філарета

Різдвяне послання Святійшого Патріарха Філарета
Різдвяне послання Святійшого Патріарха Філарета

Різдвяне послання єпископа Варсонофія

Різдвяне послання єпископа Варсонофія
Різдвяне послання єпископа Варсонофія

Рекомендована публікація

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІЛЬНОГО СЛУЖІННЯ БОГУ ТА ГРОМАДІ!

Найкраще на сайті: