Преподобний Нестор Літописець.
«Літописець Руский съ Богом починаемъ. Отче благослови. Повість
временныхъ літъ черноризца Федосьева манастыря Печерьскаго, откуду есть
пошла Руская земля и хто в ней почалъ пірвіе княжити...» Так
розпочинається знаменитий «Літопис руський», одне з основних джерел
нашої давньої історії.
А
чорноризця звали Нестором, це чи не перший наш письменник, ім’я якого
ми знаємо. Це і одна із центральних фігур нашої культури, і один зі
стовпів нашої духовності. Адже, як писав святитель Димитрій Ростовський
(Туптало) у житії Нестора, літописця руського, «кожна річ, коли писанням
утверджена не буде, прийде у забуття та невідання... Коли б не був
Мойсей од Бога навчений та у книгах своїх не лишив нам, усе б довгота
часу покрила, як тьма, і привела б у невідання... Відповідно до того і в
останнії ції літа явив Господь у Руській нашій землі, в Печерському
святому монастирі, завжди пам’ятного письменника, преподобного отця
нашого Нестора, що просвітив наші очі, приводячи нас у користь та подяку
Богові, коли написав нам про начало й першу будову руського нашого
світу...»
До
нас дійшло вкрай мало відомостей про цього святця. Знаємо лише, що
сімнадцятирічним прийшов до первоначальників печерських Антонія й
Феодосія, бажаючи стати ченцем, а по їхній смерті, прийнявши іночий сан
від ігумена Стефана (до речі, першого єпископа Волинської землі), брав
участь у їхньому прославленні. Багато років брат Нестор виконував
особливий послух: складав літописа. Звісно, й до того на Русі при дворах
князів проводилися розрізнені записи про видні події, писались і
зберігалися різноманітні документи. Були й приватні папери, у яких так
чи так висвітлювалися суспільно важливі факти, були й записи народних
переказів про минувшину. Дослідник і перекладач «Літопису руського»
сучасною українською мовою Леонід Махновець пише, що «найраніше зведення
літописних матеріалів ... склала, мабуть, група світських та духовних
осіб із оточення Володимира Святославича... Ігумен Києво-Печерського
монастиря Никон у 1072–1073 роках зробив нове зведення давніших і
подальших літописних матеріалів». Далі цю працю продовжив ігумен Йоан, а
після нього – отець Нестор. Завдяки його старанням збереглася для всіх
грядущих поколінь безцінна інформація про наше предковічне минуле, про
діяння наших пращурів, про часи язичницькі та про добу християнського
просвічення Русі. І хоча на якомусь етапі переписування цієї «Повісті
врем’яних літ» ім’я Нестора зникло з пергаментів, та не затерлося у
віках.
Ми
ж промовмо разом зі святителем Димитрієм: «Молитвами ж преподобного
цього письменника хай би й ми були вписані у книги життя Агнця
Божого...»
