Переполовення
– половина П’ятидесятниці – середина 50 днів між святами Пасхи та
зішестя Святого Духа. Назву свята Церква запозичила з Євангелія, яке
благовістить про Ісуса Христа, що Він, у дні Свого земного життя, на
третій рік Своєї Євангельської проповіді, в переполовення
Старозаповітного свята Кущів, увійшов у храм і навчав (Ін. 7, 14-36).
Свято Кущів було одним з трьох великих всенародних єврейських свят, на
згадку перебування євреїв у кущах (наметах) під час їх мандрів пустелею,
і особливо на згадку показаного Богом Мойсеєві на горі намета (Вих. 25,
40), за подобою якого Мойсей поставив скинію (Вих. 39, 43; 40,1). Свято
тривало вісім днів, з яких перший і останній були особливо святими.
Обрядом восьмого дня, який перебував у зв’язку із християнським святом
переполовення, був обряд урочистого виливання води. Виливання води було
знаменням виливання Святого Духа.
В переполовення свята Кущів
Господь ввійшов у Єрусалимський храм і навчав. Від божественного вчення
Господа переполовення стало святом для Церкви Христової. Юдеї, чуючи
навчання, сказане Господом у свято, «дивувались і казали: Як Він знає
Писання, не вчившись?» (Ін. 7, 15). «Багато з народу в Нього ввірували
та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить
Оцей?» (Ін. 7, 31). «Багато хто казали» про Ісуса Христа: «Він точно
пророк» (Ін. 7, 40). «Інші говорили: це Христос» (Ін. 7, 41).
Цим
вченням Господь ясно показав Себе Месією, ходатаєм Бога й людей,
законодавцем і рівним Богові Отцеві. Це вчення Ісуса Христа, відповідно
половині П’ятидесятниці, що поєднує Пасху і свято зішестя Святого Духа,
передвіщає і про близький час зішестя Святого Духа, тому що «в останній
день свята», під час якого Господь був у храмі й учив, Він Сам
передвістив про Святого Духа, «Якого мали прийняти віруючі в Ісуса
Христа» (Ін. 7, 37-39). Таким чином, Переполовення П’ятидесятниці є
явленням Божественної сили і мудрості Спасителя, як Месії, що зіслав
Святого Духа.
День Переполовення – це давнє християнське свято.
Про нього згадує у своїх повчаннях свт. Іоан Золотоуст. В V столітті
Анатолій Константинопольський, в VII – преподобний Андрій Критський, в
VIII – св. Іоан Дамаскін, в IX – преподобний Феофан Сповідник оспівали
переполовення в духовних піснях, якими Церква нині вихваляє Господа
серед Переполовення П’ятидесятниці.
Згадуючи в Неділю про
розслабленого освячення води від Ангела в купелі Силоамській, і особливо
Божественне вчення Ісуса Христа, промовлене Ним у П’ятидесятницю, яке
Господь уподібнює воді, яка «подає грішникові, що прагне спасіння, життя
й мудрість», Церква в день Переполовення після Літургії звершує мале
водосвяття, просячи Господа напоїти спраглі душі водами благочестя, як
Він «кликав, говорячи: коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й
п’є!» (Ін. 7, 37).